Олашин Василь Васильович

Василь Васильович Ола́шин (нар. 30 травня 1969, Ужгород) — український скульптор; член Закарпатської організації Національної спілки художників України з 2002 року (голова її секції скульптури з 2016 року). Лауреат премії фонду сприяння розвитку мистецтв України за 1998 рік та Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2004, 2012, 2016 роки.

Олашин Василь Васильович
Народився	30 травня 1969(1969-05-30) (56 років)  Ужгород, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Ужгородське училище прикладного мистецтва (1988) і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1998)
Вчителі	Макогон Іван Васильович, Олексієнко Микола Іванович і Чепелик Володимир Андрійович
Заклад	Закарпатський художній інститут
Членство	Національна спілка художників України
Батько	Олашин Василь Степанович

Біографія

Народився 30 травня 1969 року в місті Ужгороді (нині Україна). Син скульптора Василя Степановича Олашина. 1988 року закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва (викладачі з фаху — Й. О. Пал, Ф. В. Лащак)^[1]; у 1998 році — Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчався у Івана Макогона, Миколи Олексієнка, Володимира Чепелика.

З 2014 року викладає скульптуру та рисунок у Закарпатській академії мистецтв.

Творчість

Працює у галузях станкової і монументальної скульптури. У роботах використовує бронзу, дерево, камінь, кераміку. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Ранок» (1995, бронза);
• «Біля моря» (1996, бронза, мармур)^[1];
• «Закарпатська мадонна» (1996, бронза);
• «Та, що ловить перли» (1997);
• «Ундіна» (1999, бронза, мармур);
• «Повітруля» (1999, дерево фарбоване);
• «На схід» (2002);
• «Муза» (2002);
• «Пісня» (2002);
• «Розмова» (2003);
• «Лучники» (2018).

Деякі роботи зберігаються в Музеї сучасного мистецтва України та в колекції Міністерства культури та інформаційної політики України у Києві.

монументальна скульптура

• пам'ятник «Ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС» в Ужгороді (2004);
• пам'ятний знак Едмунду Еґану в селі Баранинцях (2005);
• пам'ятник Тарасу Шевченку в Береговому (2016).

Учасник обласних художніх виставок з 1990 року, всеукраїнських — з 1989 року, закордонних — з 1994 року^[1].