Чепелик Володимир Андрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Чепелик.

Володи́мир Андрі́йович Чепелик (17 жовтня 1945(19451017), Київ — 13 квітня 2021, Київ) — український скульптор, педагог, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, голова Національної спілки художників України. Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2000).

Володимир Андрійович Чепелик
Народження	17 жовтня 1945(1945-10-17)  Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть	13 квітня 2021(2021-04-13) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	художник, скульптор
Заклад	Київський державний художній інститут
Учні	Гулик Микола Володимирович, Корчовий Василь Іванович, Домненко Катерина Григорівна, Люклян Богдан Йосипович, Кузнецов Володимир Вікторович, Олашин Василь Васильович, Володіна Алла Олександрівна, Горловий Михайло Петрович і Мазур Богдан Миколайович
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден Дружби Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Чепелик Володимир Андрійович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 17 жовтня 1945 року в місті Києві.

У 1972 році закінчив Київський державний художній інститут.

У 1972—75 роках на творчій роботі.

1975 року розпочав викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

У 1986 році Володимир Чепелик став лауреатом Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського.

У 1990 році Володимира Андрійовича Чепелика було обрано головою Національної спілки художників України.

Від 1992 року — професор, у цьому ж році отримав звання «Народний художник України».

Від 1996 року — академік-засновник АМУ^[1], дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997—2021)^[2].

Помер 13 квітня 2021 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Відзнаки та нагороди

Митець брав участь у вітчизняних і міжнародних виставках. Активно займався підготовкою й вихованням скульпторів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як професор і керівник навчально-творчої майстерні. За свою діяльність отримав низку нагород.

• Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2000)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2011)^[3]
• Орден «За заслуги» І (2007)^[4], ІІ (2004)^[5] і III (1998)^[6] ступенів
• Орден Дружби (2003, Росія)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998)^[7]
• Почесна грамота Верховної Ради України (2005)
• Золота медаль АМУ (2005)
• Почесний громадянин міста Києва (2011)^[8]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[9]

Творчість

Головною тематикою творчості Володимира Чепелика є меморіальні ансамблі, історичні та портретні композиції, зокрема галерея портретів видатних діячів вітчизняної культури. Його твори зберігаються в музейних та приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Найвідоміші твори:

• 

  пам'ять південно товариства декобристів

  станкові: «Біль», «С. Васильківський» (1988), «М. Ге» (1988), «М. Мурашко»
• пам'ятники

  • 

    ПАМ'ЯТНИК УКРАІНСЬКИМ КОЗАКАМ ВИЗВОЛИТЕЛЯМ м.ВІДЕНЬ 2014р.

    Декабристам (Кам'янка, Черкаська область, 1982)

  • 

    Пам'ятник Олесю Гончару м.Киев 2000р.

    Героям Малинського підпілля (Малин, Житомирська область, 1984)

  • 

    Пам'ятник українському козацтву Відень

    Корабелам і флотоводцям Миколаєва (Миколаїв — з нагоди 200-річчя міста, 1989)

  • 

    Меморіальний комплекс маутхаузен м. Маутхаузен

    Жителям селища на Трухановому острові, спаленого фашистами в 1943 році (Київ, 1989)
  • Воїнам, полеглим при визволенні Києва у 1943 році (Південна Борщагівка, Київ, 1990)
  • Тарасові Шевченку в місті Чернігові (Чернігів, 1992)

  • 

    ПАМ'ЯТНИК ТАРАСУ БУЛЬБІ м. КАЛЕБЕРДА 2010р.

    

    Героям Малинського партійно-комсомольського підпілля 1982р.

    Тарасові Шевченку в місті Форт-Шевченко (Форт-Шевченко, Казахстан, 1998)
  • Жертвам Чорнобильської катастрофи (Святошин, Київ, 1994)
  • Жертвам репресій (Биківнянський ліс, Київ, 1995)

  • 

    Пам'ятник Михайлу Грушевському м. Київ

    Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов'язків (Солом'янська площа, Київ, 1997)
  • Михайлові Грушевському (вул. Володимирська, Київ, 1998)
• пам'ятники у співавторстві з Олексієм Чепеликом
  • Миколі Яковченку (Київ, 2000)

  • 

    Пам'ятник Репресованим Биківня

    Миколі Яковченку (Прилуки, 2008)
  • Олесю Гончару (Київ, 2001)

  • 

    Пам’ятник Сергію Данченко м. Київ 2014р.

    Сержу Лифарю (Лозанна, Швейцарія, 2003)
  • Загиблим дочкам та синам України (Маутхаузен, Австрія, 2002)

  • 

    Пам'ятник Миколі Яковченку м. Київ 2000р.

    Українським козакам — захисникам Відня (Тюркеншанцпарк^[de], Відень, Австрія, 2003)
  • Тарасові Шевченку (Тбілісі, Грузія, 2007)
  • Тарасові Бульбі (Келеберда, 2009)

  • 

    Пам'ятник Гнату Юрі м.Київ 2011р.

    Українським козакам — захисникам Відня (Леопольдсберг^[en], Відень, Австрія, 2013)

Пам'ятник корабелам і флотоводцям Миколаєва в Миколаєві