Олександрівка (Копачівська сільська громада)

Олекса́ндрівка — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Копачівської сільської громади. Засноване у 1867 році як німецька колонія Стара Олександрівка^[1].

село Олександрівка
В'їзд в село Олександрівка польовою дорогою з боку міста Рожище В'їзд в село Олександрівка польовою дорогою з боку міста Рожище
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Тер. громада	Копачівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07080150080069970
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1867
Колишня назва	Стара Олександрівка
Населення	248
Територія	0,8 км²
Густота населення	310 осіб/км²
Поштовий індекс	45179
Телефонний код	+380 +380 3368
Географічні дані
Географічні координати	50°52′58″ пн. ш. 25°15′19″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	232 м
Водойми	річка Стир (надзаплавна тераса притоки)
Місцева влада
Карта
Олександрівка
Олександрівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Олександрівка.

Назва

Село було засноване як німецька колонія в Російській імперії під час правління імператора Олександра ІІ. Назва, ймовірно, пов'язана з його іменем, що було типовою практикою для тогочасних німецьких поселень^[2]. Історична назва — Стара Олександрівка (нім. Alt Aleksandrówka). У джерелах початку XX століття також згадуються колонії Стара та Нова Олександрівка^[3].

Географія

Село розташоване на надзаплавній терасі притоки річки Стир, поруч із селом Копачівка^[1].

Історія

Давні часи

Незважаючи на відносно недавнє заснування села, на його території знайдено численні археологічні артефакти, що свідчать про заселення цієї місцевості з давніх часів. Серед знахідок — крем'яний різець, нуклеус та пластини доби енеоліту та бронзової доби. Особливої уваги заслуговує прясельце тшинецько-комарівської культури^[1].

На території села також знаходили римські монети, зокрема мідну монету місцевого карбування («варварське» наслідування) II ст. н. е. з профілем імператора з династії Антонінів та срібний денарій часів імператора Адріана. Такі знахідки свідчать про активні торговельні відносини, що відбувалися завдяки річці Стир як важливій транспортній артерії^[2].

Німецька колонія (1867—1939)

Село було засноване у 1867 році як німецька колонія Стара Олександрівка на землях Рожищенського маєтку, що належав князям Олександру та Дмитру Багратіон-Імеретинським^[2]. У 1866 році німецькі колоністи уклали договір оренди землі на 10 років. Загалом їм було надано 259 десятин землі, за які вони мали сплачувати 156 рублів 29 копійок на рік. Колоністи мали право випасати худобу, полювати та ловити рибу в Стиру, але були зобов'язані купувати будівельні матеріали, дрова, горілку та пиво у маєтку, а також молоти борошно на місцевому млині^[4].

У 1873 році Рожищенський маєток разом із колонією придбав поручник Іван Томич Семіонтковський^[4]. У грудні 1880 року між колоністами та новим власником виник масштабний конфлікт через підвищення орендної плати після закінчення терміну дії контракту. Активними учасниками конфлікту з боку колоністів були мешканці Олександрівки Кристіан Зейферт та Вільгельм Бенк. Справа дійшла до сутичок із військовими 43-го піхотного Охотського полку, а влада планувала примусове виселення всієї колонії, яке, очевидно, так і не відбулося^[5].

Наприкінці XIX століття, після змін у законодавстві, колоністів зобов'язали виконувати державні повинності, що змусило частину з них припинити оренду землі та займатися поденними заробітками^[6].

Олександрівка була частиною лютеранського приходу в Рожищі. У 1886 році в колонії відкрили школу для місцевих лютеран, де станом на 1912 рік вчителював Еміль Глязер^[7]. У міжвоєнний період тут збудували молитовний дім (кірху) та діяв духовий оркестр. У 1990-х роках молитовний дім було розібрано, а на його місці збудовано магазин^[8].

Друга світова війна (1939—1945)

Після підписання німецько-радянських домовленостей у 1939 році, німецькі колоністи протягом грудня 1939 — січня 1940 року виїхали на територію «Імперського краю Вартегау»^[8]. Їхні господарства у 1940 році заселили українці-переселенці з прикордонних сіл, зокрема з Бережців та Вовчого Перевозу^[9].

Під час німецької окупації село входило до складу сільської управи Копачівки. Станом на березень 1942 року в Старій Олександрівці налічувалося 57 дворів^[10]. В роки українсько-польського протистояння село було частиною підвідділку польської самооборони (Армії Крайової), що базувався в Копачівці. Українські мешканці села потерпали від дій польських боївок, зокрема їх змушували брати участь у нападах на українські села^[11].

У лютому-березні 1944 року в районі села точилися важкі бої між Вермахтом та Червоною армією за контроль над річкою Стир та містом Рожище. Олександрівка була важливим укріпленим пунктом німецької оборони, звідки вівся артилерійський та мінометний вогонь^[12]. 20 березня 1944 року село було зайняте радянськими військами 292-го стрілецького полку^[13].

Радянський період (1945—1991)

Після війни село увійшло до складу Копачівської сільської ради. Указом Президії ВР УРСР від 7 червня 1946 року хутір Олександрівка Стара було перейменовано на хутір Стара Олександрівка^[3]. 27 серпня 1944 року в селі організували клуб^[14]. У 1974 році початкову школу в Олександрівці закрили, а її приміщення передали під магазин^[15]. У 1988—1989 роках у селі збудували новий магазин^[16].

Рішенням виконавчого комітету Волинської обласної Ради народних депутатів від 25 вересня 1989 року село Олександрівка було офіційно взято на облік і підпорядковано Копачівській сільській Раді^[3].

У незалежній Україні

Після проголошення незалежності України село залишається у складі Копачівської сільської ради (з 2017 року — Копачівської сільської територіальної громади)^[17].

Житель села Віталій Романюк загинув, захищаючи Україну під час російського вторгнення. Його поховали у березні 2024 року на кладовищі у Копачівці^[18].

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 248 осіб^[19], 100 % з яких вказали своєю рідною мовою українську мову^[20].

Динаміка чисельності населення:

• 1868—147 мешканців, 34 будинки^[21].
• кінець XIX ст. — 156 мешканців, 35 будинків (за даними О. Цинкаловського)^[22].
• кінець XIX ст. — 252 мешканці, 46 будинків (колонія Стара Олександрівка, за даними Географічного словника Королівства Польського)^[23].
• 1906—331 житель^[21].
• березень 1942 — 57 дворів^[10].
• 2001—248 осіб^[19].

Відомі люди

• Стефан Ліппольц (нім. Stefan Lippolz, 1907 — ?) — уродженець колонії Стара Олександрівка, агент радянських та, ймовірно, німецьких і американських спецслужб. Був знайомий зі Степаном Бандерою і фігурував у справі його вбивства, висуваючи на замовлення КДБ сфальсифіковану версію про причетність до злочину західнонімецької розвідки^[24].