Бобровников Олексій Євгенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бобровников.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бобровников Олексій.

Олексі́й Євге́нович Бобро́вников (3 грудня 1979, м. Київ) — український журналіст, сценарист документальних фільмів власної продакшн-студії «Ліфт у хмари».

Бобровников Олексій Євгенович
Народився	3 грудня 1979(1979-12-03) (45 років) Київ, Українська РСР,  СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	журналіст сценарист
Нагороди

Мати Олексія — Оксана Кирилівна Бобровникова, українська поетеса і журналістка. Дід Олексія — художник кіно Бобровников Кирило Вікторович. Дядько — художник кіно і театру Бобровников Олексій Вікторович.

Освіта

За освітою — викладач англійської та японської мов.

Проходив стажування в агентстві Рейтер на курсах для міжнародних кореспондентів в Бейруті.

Кар'єра

• 1999 — інформаційна агенція «Укрінформ»^[1]
• З 2001 — репортер агентства «Українські новини».

Працював також редактором відділу «фінанси» газети «Коммерсант», на телеканалах «Інтер»^[2], «5-й канал», «1+1» (спецкор програми «ТСН тиждень»)^[3].

Справа Андрія Галущенка

У 2015 році, працюючи кореспондентом на ТСН, Бобровников на завдання редакції почав працювати над темою контрабанди у зоні АТО^[4]. Знімальна група планувала об'їхати всі ділянки фронту від Щастя до Маріуполя й розпитати свідків про відомі їм факти^[5].

Незадовго до загадкової смерті Андрія Галущенка, який був головою підрозділу СБУ, відповідального за контрабанду в сірій зоні, Бобровников встиг записати із ним кілька глибоких інтерв'ю. На адресу розслідувачів неодноразово лунали погрози, зокрема — від окремих військових 92-ї бригади.

Згодом до розслідувача потрапив комп'ютер Галущенка, видалену інформацію з якого вдалося відновити за допомогою данського спеціаліста^[6].

На основі матеріалів, зібраних Галущенком, Бобровников спільно з Павлом Кухтою порахували, що товарообіг контрабандних товарів у зоні АТО міг сягати $2 млрд^[5].

Також Бобровников став ініціатором #galuschenkoleaks і намагався добитися справедливого розгляду справи Галущенка в Україні. Однак справу «заморозили», а через загрозу для свого життя Бобровников на початку 2017 року виїхав у Німеччину, де отримав політичний притулок у 2020-му.

Крім того, Бобровников допоміг виїхати з країни одному зі свідків у справі Галущенка, який отримав притулок у США^[7]. А на основі розслідування контрабанди й вбивства Галущенка, розслідувач готує книгу під назвою «Сіра зона».

Творчість

Оповідання Бобровникова друкувалися в журналах «Профіль (Україна)», де шеф-редактором на той момент був письменник Дмитро Биков, а також журналах «Бізнес», «Телекритика», газеті «Вечірній Київ».

Автор сценаріїв фільмів:

• «Вакцини: бізнес на страху» (2009);
• «Анатомія голосу» (2010).
• «Катинь: листи з раю» (2011)^[8].

Автор новел та коротких оповідань:

• «Сім побачень зі смертю» (2012)^[9].
• «Цнотливим панянкам усе важче у наш час», «Приличным девственницам все труднее в наши дни» (рос.) (2012)^[10].

Цікаві історії

• Кілька десятиріч печатка Митрополита Андрея (Шептицького) була схована у помешканні київського художника Кирила Бобровникова. У грудні 2010 Олексій Бобровников, онук художника передав печатку Главі УГКЦ Патріарху Любомиру^[11][12].
• Видання Süddeutsche zeitung проілюструвало статтю про справу Галущенка фотографією Олексія Бобровникова, яка була зроблена під час зйомок сюжету «Письмо генералу Z [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]» для проєкту Торф ТВ^[13].

Відзнаки

• 2008 — переможець конкурсу «Відкрий Україну» за найкращі телевізійні документальні фільми в жанрі соціальних розслідувань та біографічних нарисів.
• 2009 — за фільм-розслідування «Вакцини: бізнес на страху» здобув спеціальний приз міжнародного фестивалю DetectiveFEST (проводиться в Москві за підтримки ООН).
• 2016 — переможець у номінації «Найкраще подання складної теми» конкурсу професійної журналістики «Честь професії» — з роботою «Цикл сюжетів про „сіру зону“ на Донбасі»^[14].