Проклова Олена Ігорівна

Про́клова Оле́на І́горівна (нар. 2 вересня 1953(19530902)) — радянська і російська акторка театру і кіно. Лауреат Премії Ленінського комсомолу (1977). Заслужена артистка РРФСР (1984).

Проклова Олена Ігорівна
Народилася	2 вересня 1953(1953-09-02) (72 роки) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	акторка, телеведуча
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Роки діяльності	з 1965 року
Партія	Єдина Росія
Членство	Громадська палата РФ першого складу (2006-2008)d
IMDb	ID 0698578
Нагороди та премії
Проклова Олена Ігорівна у Вікісховищі

Фігурант бази даних центру «Миротворець»^[1].

Біографія

Народилась 2 вересня 1953(19530902) року в Москві в родині педагогів.

У дитячі роки займалась художньою та спортивною гімнастикою, отримала розряд майстра спорту СРСР.

У 10-річному віці дебютувала у кіно, знявшись у головній ролі у фільмі «Дзвонять, відкрийте двері» режисера О. Мітти. За цю роль визнана найкращою акторкою 1965 року.

Остаточне рішення стати акторкою прийняла після зйомок фільму «Гори, гори, моя зірко».

У 1973 році закінчила Школу-студію МХАТ. З 1973 року — акторка МХАТу.

Також веде низку передач на російському телебаченні.

Головні театральні роботи

• «Синій птах» (М. Метерлінк);
• «Кремлівські куранти» (М. Погодін);
• «Ешелон» (М. Рощин);
• «Валентин і Валентина» (М. Рощин);
• «Перламутрова Зинаїда» (М. Рощин);
• «Вишневий сад» (А. Чехов);
• «Амадей» (П. Шеффер).

Фільмографія

• 1965 — «Дзвонять, відкрийте двері» — Таня Нечаєва;
• 1966 — «Снігова королева» — Герда;
• 1967 — «Зустрічі» (Begegnungen, НДР) — дівчинка;
• 1968 — «Перехідний вік» — Оля Алексеєва, школярка;
• 1969 — «Гори, гори, моя зірко» — Христина, вихованка Іскремаса;
• 1975 — «Єдина…» — Тетяна Фешева, офіціантка ресторану;
• 1976 — «Ключ без права передачі» — Марина Максимівна, класний керівник 10-Б класу;
• 1976 — «Сентиментальний роман» — Зоя-велика;
• 1977 — «Як Іванко-дурник по диво ходив» — Настенька, дочка Марка Богатого;
• 1977 — «Міміно» — Лариса Іванівна Комарова, стюардеса;
• 1977 — «Сум'яття почуттів» — Надія;
• 1977 — «Собака на сіні» — Марсела;
• 1977 — «Власна думка» — Тетяна Йолкіна, робітниця заводу;
• 1978 — «Голубка» — Женя Голубєва;
• 1978 — «Шукай вітру...» — Наталя
• 1978 — «Капітанська дочка» (фільм-спектакль) — Маша Миронова;
• 1979 — «Вірою і правдою» — Клавдія;
• 1979 — «Інспектор Гулл» — Шейла Берлінґ;
• 1980 — «Які наші роки!» — Майя;
• 1982 — «Будьте моїм чоловіком» — Наталя Сергіївна Костікова;
• 1982 — «Ось знову вікно…» — Таня, дочка;
• 1982 — «Ми жили по сусідству» — Валя, подруга Тоні;
• 1982 — «Кілька крапель» (фільм-спектакль) — Муза;
• 1983 — «Будь щаслива, Юліє!» — Юлія;
• 1983 — «З життя начальника карного розшуку» — Наталя Петрівна Слепньова;
• 1983 — «Пізнє кохання» — Варвара Харитонівна Лебьодкіна;
• 1984 — «Перша кінна» — Варя;
• 1985 — «Прийдешньому віку» — Олена Назарова;
• 1987 — «Запам'ятайте мене такою» — Маша, донька Андрія і Ліди;
• 1987 — «Так переможемо!» (фільм-спектакль) — Володічева, секретар Леніна;
• 1989 — «Жінки, яким пощастило» — Зіна Скворцова;
• 1989 — «Ідеальний злочин» — Одрі Ламонт;
• 1992 — «А спати з чужою дружиною добре?» — Віра;
• 1998 — «Чехов і Ко» (т/ф) — Наталія Михайлівна;
• 1999 — «Досьє детектива Дубровського» (серіал) — Надія;
• 2001 — «Жовтий карлик» — Ліда, дружина Жаровського;
• 2006 — «Щастя за рецептом» — Людмила, мати Елли;
• 2010 — «А мама краща!» — Світлана, мати Лізи.

Нагороди і почесні звання

• Найкраща акторка року в СРСР (1965)
• Майстер спорту СРСР
• Лауреат Всесоюзного кінофестивалю у номінації «Призи за акторську роботу» (1976)
• Лауреат премії Ленінського комсомолу (1977)
• Заслужена артистка РРФСР (1984)

Санкції

6 січня 2023 року Олена Проклова додана до санкційного списку України.^[2][3]

Фестивалі та премії[4]

• 1976 — Всесоюзний кінофестиваль: Друга премія за жіночу роль у фільмі «Єдина…» (1975)
• 1977 — МКФ в Панамі: За найкращу жіночу роль у фільмі «Єдина…» (1975)