Ольшанецький Яків Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Ольшанецький.

Яків Йосипович Ольшане́цький (29 березня 1898, Немирів — пом. 13 вересня 1982, Одеса) — український радянський живописець; член Товариства художників імені Киріака Костанді у 1925—1929 роках, Спілки художників СРСР з 1936 року та Спілки радянських художників України з 1960 року.

Ольшанецький Яків Йосипович
Народження	17 (29) березня 1898  Немирів, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	13 вересня 1982(1982-09-13) (84 роки)
	Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет і пейзаж
Навчання	Одеське художнє училище (1921) і Київський інститут пластичних мистецтв (1923)
Вчитель	Бершадський Юлій Рафаїлович, Крайнєв Данило Карпович, Дворников Тит Якович і Крамаренко Лев Юрійович
Діяльність	художник
Член	Товариство художників імені Киріака Костанді, СХ СРСР і Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна

Біографія

Народився 17 [29] березня 1898(18980329) року в місті Немирові (тепер Вінницька область, Україна). Протягом 1917—1921 років навчався в Одеському художньому училищі у Юлія Бершадського, Данила Крайнєва, Тита Дворникова; 1923 року закінчив Київський інститут пластичних мистецтв, де був учнем Лева Крамаренка.

Упродовж 1935—1941 років працював в Одеській художній майстерні. Учасник німецько-радянської війни. У 1946—1958 роках працював на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Жив в Одесі в будинку на вулиці Вишинського, № 10, квартира № 12. Помер у 1982 році.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, писав портрети, міські пейзажі, жанрово-побутові композиції. Серед робіт:

• «Скрипка» (1925);
• «Автопортрет» (1925);
• «В'яз­ні» (1925);
• «Портрет дружини» (1927);
• «Натюрморт» (1927);
• «Автопортрет» (1927);
• «В кайданах» (1927);
• «Портрет А. Сігал» (1928);
• «Робітниця» (1928);
• «Натюрморт» (1929);
• «Заводська редколегія» (1935);
• «Рибалки» (1936);
• «Дівчина за роялем» (1936);
• «Екскурсія до Музею Революції» (1939);
• «Агітпункт у Сталінграді» (1942);
• «Відкриття музею у звільненій Одесі» (1947);
• «Бригадир Т. Кушко» (1947);
• «Сестрички» (1949);
• «Біля воріт» (1952);
• «Полковник С. Воронов» (1954);
• «У парку» (1968);
• «Кімната колекціонера» (1972).

серії

• дитячих портретів (1928);
• міських пейзажів (1929—1960);
• портретів діячів науки і культури Одеси (1947—1965).

Брав участь у виставках з 1925 року, всеукраїнських — з 1929 року, всесоюзних — з 1939 року. Персональні виставки відбулася в Одесі у 1939—1940, 1941, 1968 роках.

Деякі роботи зберігаються в Одеському та Лебединському художніх музеях, галереї «Гекоссо» в японському місті Йокогамі.

У мистецтві

У 1962 році живописний портрет художника виконав Лаврентій Жаренко^[1].