Олійник Олександр Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олійник.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Олі́йник (21 липня 1979, м. Дніпропетровськ, УРСР — 7 березня 2022, Чернігівська область, Україна) — український військовий, старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Олександр Олійник Олійник Олександр Олександрович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	21 липня 1979(1979-07-21) м. Дніпропетровськ, УРСР
Смерть	7 березня 2022(2022-03-07) (42 роки) Чернігівська область, Україна (Уламкове поранення в голову)
Військова служба
Роки служби	2014 — 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Бої за Донецький аеропорт Бої за Піски Бої за Авдіївку Бої за Ясинувату
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєпис

Петро Порошенко нагороджує медаллю Олександра Олійника за оборону Донецького аеропорту

Народився 21 липня 1979 року в м. Дніпропетровську колишньої УРСР.

Закінчив Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури. Працював металургом на металургійному заводі Інтерпайп Сталь. В Збройних Силах України - з 2014 року.

Старший сержант, командир танку підрозділу 93 ОМБр. Брав участь в боях за Піски, Донецький аеропорт, Авдіївку, Ясинувату та інші багатостраждальні пункти вогняних сутичок з російськими окупантами.

7 березня 2022 року загинув в боях з агресором поблизу м. Чернігова в ході відбиття російського вторгнення в Україну^[1].

Родина

Одружений (2002). Дружина — Юлія Гільова, доньки — Валерія та Софія.

Нагороди та вшанування

• орден «За мужність» II ступеня (23 травня 2022 року, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2].
• орден «За мужність» III ступеня (10 жовтня 2015 року) — за особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку^[3].