Олімпія Боронат

Олі́мпія Борона́т (італ. Olimpia Boronat, пол. Olimpja Boronat, у деяких джерелах зустрічається написання прізвища «Баронат»^[1]; 25 березня 1867, Генуя — 24 жовтня 1933, Варшава) — оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано), видатна представниця італійської вокальної школи. Завдяки активній гастрольній діяльності була добре відома в Російській імперії, зокрема, багато разів виступала в українських містах.

Олімпія Боронат
Olimpia Boronat
Зображення
Основна інформація
Дата народження	25 березня 1867(1867-03-25)
Місце народження	Генуя
Дата смерті	24 жовтня 1933(1933-10-24) (66 років)
Місце смерті	Варшава
Роки активності	з 1886
Громадянство	Італія, Польща
Професія	оперна співачка
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал[d]
Діти	Leon Rzewuskid

Біографія

Олімпія Боронат народилася 25 березня 1867 року в Генуї у сім'ї італійського військового. Навчалася у Міланській консерваторії, дебютувала у 1889 році в Неаполі. Виступала на багатьох оперних сценах в Італії (зокрема, у театрі «Ла Скала»), в Іспанії, в кількох країнах Південної Америки.

Перший її виступ на теренах Російської імперії відбувся в Одесі у сезоні 1890/1891 років. У наступному сезоні Олімпія Боронат гастролювала в Санкт-Петербурзі. У 1893 році вийшла заміж за польського аристократа, графа Адама Вітольда Ржевуського (1869–1939) і тимчасово припинила виступи. Знову повернулася на сцену у 1902 році, вже будучи матір'ю двох синів і трьох дочок; деякий час співпрацювала з оперною трупою Санкт-Петербурзької консерваторії. Маєтки чоловіка тісно поєднали її з Україною. До 1914 року співачка регулярно і з великим успіхом виступала у Києві (зокрема, на сценах Міського театру та «Шато-де-Фльор»), Одесі, Харкові.

З 1914 року утримувала школу співу у Варшаві. Востаннє виступила на сцені 1922 року у благодійному концерті.

Померла у Варшаві 24 жовтня 1933 року, похована на Повонзківському цвинтарі^[2].

Творчість

Олімпія Боронат являла своїм співом яскравий приклад італійського бельканто, надаючи в оперних виступах перевагу вокальній майстерності над акторською грою.

Найкращі партії:

• Розіна («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні);
• Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно);
• Віолетта («Травіата» Джузеппе Верді);
• Ельвіра («Пуритани» Вінченцо Белліні);
• Офелія («Гамлет» Амбруаза Тома).

Співаючи в Росії партію Розіни, часто використовувала як вставний номер романс Олександра Аляб'єва «Соловей».

«Великим успіхом користувалися майже щорічні гастролі відомої співачки, колоратурного сопрано Олімпії Боронат. Італійка за походженням, вона була не лише співачкою, але й поміщицею Київської губернії. Хто її бачив в 1911–1913 роках, був вражений, коли в «Севільському цирульнику» на сцену «випорхувала» Розіна, квадратна дама вагою ніяк не менше ста кілограмів (шести пудів з лишком). Та дуже швидко глядача відводив убік слухач. Останній перемагав і з піднесеною увагою слухав знаменитого аляб'євського «Солов'я», не помічаючи багатьох покалічених уславленою італійкою російських слів. А чи можна забути «зворушливу» картину, коли в «Травіаті» велетенськи могутня Віолетта — Боронат умирає від злих сухот. Комічність сцени звертала на себе увагу дуже ненадовго, — вокальна майстерність артистки змушувала вірити в неможливу правдивість ситуації».[3]