Оманська затока

Ома́нська зато́ка (араб. خليج عمان — Khalīj ‘Umān, перс. دریای عمان — Daryâ-ye ‘Omân) — затока, що сполучає Аравійське море, через Ормузьку протоку, з Перською затокою.

Оманська затока

Карта
Прибережні країни	ОАЕ,  Оман,  Пакистан і  Іран
Ширина	330 км
Максимальна глибина	200 м
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic	4267
GeoNames	121868, 145945
У проєкті OpenStreetMap	r9326279 ·R
Оманська затока Оманська затока (ОАЕ)
Оманська затока у Вікісховищі

Географія

• Довжина 450 км.
• Ширина — до 330 км.
• Найбільша глибина — 3694 метри.

Північне узбережжя затоки належить Ірану та Пакистану, південне — Оману (на сході) і Об'єднаним Арабським Еміратам (на заході).

Порти

• Порт султан Кабус^[en], Матрах^[en], Оман
• Фуджайра^[en], Ель-Фуджайра, Хор-Факкан, ОАЕ
• Чехбехар^[en], Порт Чехбехар^[en]

Межі

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Оманської затоки таким чином^[1]:

• На північному заході: лінія, що з'єднує Rās Limah (25° 57' пн. ш.) на узбережжі Аравії та Rās al Kuh (25° 48' пн. ш.) на узбережжі Ірану.
• На південному сході: північна межа Аравійського моря — лінія, що з'єднує Rās al Hadd, східну точку Аравії (22° 32' пн. ш.) і Дживані (61° 43' пн. ш.) на узбережжі Пакистану.

Клімат

Уся акваторія затоки лежить у тропічному кліматичному поясі^[2]. Увесь рік над нею панують тропічні повітряні маси. Це жарка посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони^[3].

Біологія

Акваторія затоки утворює окремий морський екорегіон Оманської затоки західної індо-тихоокеанської зоогеографічної провінції^[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони^[5].