Омельченко Лариса Павлівна

Лариса Павлівна Омельченко (до шлюбу — Потягайло; нар. 18 березня 1967, смт. Підгороднє, тепер місто Підгородне Дніпропетровської області) — українська письменниця (поетеса, прозаїкиня, драматургиня), краєзнавиця, бібліотекарка та публіцистка. Членкиня Національної спілки письменників України (2024).^[1]

Лариса Павлівна Омельченко
Народилася	18 березня 1967(1967-03-18) (58 років)  Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	письменниця, поетеса
Alma mater	Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією (1989)
Членство	Національна спілка письменників України

Біографія

Лариса Омельченко народилася 18 березня 1967 року в родині корінних мешканців селища Підгороднє, де мешкає і понині. У 1984 році закінчила місцеву школу № 1. У 1989 році здобула вищу освіту, закінчивши українське відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. З 1991 по 2016 рік (понад 25 років) працювала бібліотекаркою у районній дитячій бібліотеці КЗ «Дніпропетровська центральна районна бібліотека». Там же вела літературну вітальню «Живе слово», організовуючи виступи письменників. З 2016 року обіймає посаду директорки комунального закладу «Історико-краєзнавчий музей ім. О. Коваля» Підгородненської міської ради.^[1]

Літературний доробок

Твори авторки охоплюють інтимну лірику, дитячу драматургію, прозу, а також ґрунтовні історико-краєзнавчі дослідження. Друкувалася на літературних сайтах («Натхнення», «Поетичні майстерні», «Клуб поезії», «Гоголівська академія»), у газеті «Тиждень і люди» (США, Чикаго) та публікувала літературно-критичні статті в газеті «Літературна Україна». У місцевих газетах «Сільські новини» та «Дніпровська зоря» часто друкує краєзнавчі та публіцистичні матеріали.^[2]

• «Стосунки» (Поетична збірка, інтимна лірика. 2008)
• «Казковий квітничок» (Збірка віршованих дитячих п'єс. 2013)
• «Заміж у село» (Проза. 2014)
• «Парубоча колискова» (Збірка оповідань та прози. 2015)
• «Парубоча колискова» (Збірка оповідань та прози, друге видання. 2020)
• «Легенди та оповідки слободи Підгородньої» (Краєзнавчий збірник. 2021)
• «Малюнки на блокпостах» (Проза. 2021)
• «Нариси з історії Підгородного (від давнини до початку ХХ століття)» (Історико-краєзнавче дослідження. 2023)
• «Історії й уроки, почуті ненароком» (Проза. 2024)^[1]

Нагороди

• Міжнародна премія ім. Мирона Утриска (Турка, 2024) — Лауреатка за збірку «Парубоча колискова».
• Всеукраїнська премія «Київська книга року» (Київ, 2024) — Лауреатка у номінації «історико-краєзнавча література» за дослідження «Нариси з історії Підгородного».
• «Легенди Дніпропетровщини» (2020) — Авторська легенда «Про підгороднянських волів та російського царя» відзначена дипломом фіналіста.
• Конкурс ім. Івана Чендея (Ужгород, 2019) — Лауреатка конкурсу малої прози.
• Конкурс ім. Всеволода Нестайка (Бердичів, 2019) — Лауреатка.
• Конкурс ім. Василя Скуратівського (Малин, 2019) — Лауреатка.
• «Корнійчуківська премія» (Одеса, 2017) — ІІ премія Міжнародного конкурсу у номінації «драматургія для дітей». Дитячі п'єси також увійшли до вісімки кращих драматичних творів конкурсу у 2013 році.
• «Майстерня чудес» (2011) — Лауреат Всеукраїнського конкурсу одного оповідання за твір «Дебют».
• «Рукомесло-2009» (інтернет-конкурс) — Перша премія у номінації «дитяча література».
• «Сила малого» (2008) — Третя премія у Всеукраїнському конкурсі малої прози за новелу «Ім'я».
• "Поетичний вернісаж «Троянди й виноград» (2008) — Лауреат Всеукраїнського конкурсу.
• «Війна без права забуття» (2005) — Перше місце в обласному поетичному конкурсі.^[1]