Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Онищенко Олександр Романович
український політик, колишній член "Партії регіонів" З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олекса́ндр Рома́нович Они́щенко (ім'я при народженні — Олександр Раджа́бович Кади́ров[4][5]) (нар. 31 березня 1969, Матвіїв Курган, Ростовська область, РРФСР) — український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній український політик-нардеп ВР України VII від Партії регіонів і VIII скликань від партії та фракції «Воля народу». Спортсмен-кіннотник, організатор численних кінних змагань та конкурсів жіночої краси «Міс Україна».
В Україні звинувачується у державній зраді, організації злочинного угрупування і корупції. Втік від українських правоохоронних органів в Європу, мешкав у Бельгії, Іспанії, спробував отримати політичний притулок у Британії, останнього часу мешкає в Німеччині, де придбав нерухомість і запросив німецьке громадянство (2017).
У січні 2021 року проти нього було запроваджено персональні санкції Міністерства фінансів США за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу[6][7].
Живе в Німеччині. У липні 2022 року отримав статус резидента Німеччини після проходження всіх перевірок відповідно до законодавства Німеччини[8].
З 22 червня 2025 року перебуває під санкціями РНБО України.[9]
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 31 березня 1969 в узбецько-російській родині. Згідно з даними опозиційних українських ЗМІ, у зрілому віці змінив прізвище Кадиров на Онищенко, а також ім'я по батькові з Раджабович на Романович.
- Мати — Інесса Петрівна Кадирова (нар. 17.03.1945), розшукується українською прокуратурою, звинувачується НАБУ як співзасновниця так званої «газової схеми» Онищенка[10].
- Батько — Раджаб Кадиров, високопосадовий офіцер МВС СРСР, пізніше — заступник міністра внутрішніх справ Узбекистану.
Майстер спорту з боксу, має кримінальне минуле. Входив до банди «Киселя»[11][неавторитетне джерело], був «бригадним», що збирав рекетирську «данину» на Володимирському ринку Києва.[12][неавторитетне джерело]
Відповідно до власноруч написаної біографії: 1990 закінчив Харківське військове училище тилу й отримав кваліфікацію офіцера «з поглибленим знанням німецької та англійської мов».
У 1990-1997 займався підприємницькою діяльністю в сфері палива та енергетики.
У 1992-1997 займався громадською діяльністю на посаді заступника голови правління Дніпровського району відділення Спілки ветеранів Афганістану Києва.
У 1998 обраний віце-президентом Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація кінного спорту України», а з 1999 бере участь у змаганнях національного та міжнародного рівня.
У 2002 обраний президентом Федерації кінного спорту України, обіймає цю посаду і до цього дня.
З 2007 працював помічником міністра Відділу забезпечення діяльності Міністерства надзвичайних ситуацій України.
У 2008 здобув другу освіту в Національному транспортному університеті. Спеціальність — економіка підприємства. У тому ж році сформував склад Національної збірної команди з кінного спорту, особисто виступав за Україну в конкурсі на Олімпійських іграх в 2008 року в Китаї.
31 жовтня 2010 обраний депутатом Київської обласної ради від Партії регіонів.
Журнал «Фокус» двічі вносив ім'я Олександра Онищенка в рейтинг «200 найбагатших людей України»: в 2011 році (182 місце, стан — $ 37,7 млн). І в 2012 році (179 місце, стан — $ 37,7 млн)[13]. З власних слів володіє п'ятьма мовами (серед них не вказував знання української). У 2012 взяв участь в літніх Олімпійських іграх в Лондоні у змаганнях з кінного спорту. В особистому конкурсі Онищенко вибув у першому кваліфікаційному раунді, набравши 18 штрафних очок і посівши 70-е місце. Напередодні виборів у Верховну Раду восени 2012 року профінансував приїзд в Кагарлик голлівудського актора Жана-Клода Ван Дамма на презентацію фільму за участю зірки «Нестримні 2»[14].
Восени того ж року Онищенко став нардепом ВРУ VII скликання від «Партії регіонів», обраний за виборчим округом № 93.[15]
У березні 2013 року заявив, що не буде висувати свою кандидатуру на пост президента Федерації Кінного спорту України через депутатську діяльність. Однак, і донині продовжує фінансувати команду та виступати у її складі[16].
З листопада 2014 по 2016 перебував народним депутатом України VIII скликання, заступником голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної безпеки та ядерної політики Верховної Ради України.
Remove ads
Розслідування та втеча з України
Узагальнити
Перспектива
16 червня 2016 року апарат ВРУ зареєстрував подання про зняття недоторканності, затримання і арешт депутата Онищенка[17]. 17 червня суд постановив заарештувати або відпустити під заставу в розмірі 200 млн гривень одного з підозрюваних у справі Онищенка.[18] Від САП його справою займались прокурори Роман Симків і Андрій Перов[19]. 19 червня депутат Онищенко заявив, що кримінальне переслідування проти нього пов'язано зі спробою відібрати в нього бізнес, а 22 червня подав до суду на Генпрокуратуру і НАБУ й вимагає спростування заяви керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, який назвав його організатором злочинної схеми[20][21][22].
5 липня Верховна Рада скасувала депутатську недоторканність[23] і дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Онищенка[24]. 27 липня 2016 року, генпрокурор Луценко підписав повідомлення про підозру Олександру Онищенку в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. 29 липня Онищенко заявив, що він у Лондоні, і повідомив, що звернувся до влади Великої Британії із проханням надати йому політичний притулок[25][26]. Тоді ж Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) викликало на допит Онищенка як підозрюваного на 2 серпня[27]. 9 серпня Солом'янський районний суд Києва дозволив затримання й арешт Онищенка[28]. 10 серпня Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило в розшук Онищенка[29]. 19 жовтня НАБУ повідомило про те, що виявило наявність в Онищенка паспорта громадянина Греції[30].
1 грудня СБУ повідомила, що стосовно Онищенка розслідується кримінальне провадження за ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада), а також про факт отримання Онищенко громадянства РФ[31]. 3 грудня Олександр Онищенко заявив, що передав спецслужбам США компрометуючі матеріали щодо Президента Петра Порошенка[32]. Він звинуватив президента України у підкупі депутатів, рейдерстві та збагаченні на корупційних схемах[33][34].
Станом на 2016 рік «Промінвестбанк» намагався через Печерський районний суд міста Києва стягнути з народного депутата України Олександра Онищенка заборгованість за кредитним договором у розмірі 428 млн грн[35].
На початку 2017 року вступив до партії «5.10»[36]. 30 березня правоохоронці в Іспанії затримали матір Онищенка Інесу Кадирову за вимогою департаменту Інтерполу і Європолу України, яка розшукується НАБУ для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 2 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України[37]. За результатами розгляду Іспанським судом у запиті на екстрадицію Кадирової І. П. до України було відмовлено. Кадирова І. П. добровильно повернулася до України. 3 травня прес-секретар Національної поліції України Ярослав Таркан повідомив, що Інтерпол відмовився оголошувати у розшук Олександра Онищенка щодо «газової справи», розслідування якої веде НАБУ[38].
25 липня 2019 року на летовищі Бориспіль детективи НАБУ повторно заарештували Інесу Кадирову, яка була учасницею газових схем свого сина щодо договорів компанії Укргазвидобування[39]. Двома тижнями раніше НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження Онищенка[40].
Проживання у Німеччині
29 листопада 2019 року Олександра було заарештовано в німецькому Аахені за запитом НАБУ, після чого місцевий суд почав розгляд рішення щодо його екстрадиції до України[41]. 11 лютого 2020 року стало відомо, що Онищенко просив політичного притулку в Німеччині[42][43]. 27 травня того ж року Вищий земельний суд Ольденбурга відмовився екстрадувати Онищенка до України, офіційною причиною було те, що німецький суд не впевнений, що кримінальне переслідування Онищенка не є політичним[44][45][46]. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, своєю чергою, зауважили, що вказане рішення суду може бути переглянуто в разі появи нових обставин[47].
В Німеччині Онищенко придбав старий маєток зі стайнями, що зветься хутір Айнхаус поблизу містечка Герцлаке, що розташоване недалеко від кордону з Нідерландами. Вступив до місцевої Ольдербурзької Асоціації конкурного конярства (нім. Springpferdezuchtverband Oldenburg-International), бере участь у місцевих змаганнях[48]. Пообіцяв бургомістру містечка Герцлаке, що розбудує місцеву кінно-спортивну інфраструктуру[49] і буде проводити міжнародні змагання з кінного спорту[50]. За повідомленням DW, бургомістр селища Герцлаке Ганс Бескен (Hans Bösken) розраховує, що невдовзі колишній український політик матиме німецький паспорт. Бескен особисто сприяє Онищенку в отриманні німецького громадянства, зокрема, звернувся до вищих інстанцій з рекомендаційним листом, в якому наголосив на визначній ролі, яку український мультимільйонер відіграє для його громади[51].
Санкції США
10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Онищенка персональні санкції за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу (зокрема, в російській кампанії з дезінформації), яка пов'язана з народним депутатом України Андрієм Деркачем[6][7][52].
У 2022 році отримав македонське громадянство, що викликало обурення серед македонських політиків[53][54].
5 квітня 2024 року судді ВАКС призначили Онищенку 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (заочно). Його визнали винним в організації «газової схеми» — однієї з наймасштабніших корупційних схем в історії України. Через це компанія «Укргазвидобування» зазнала понад 740 мільйонів гривень збитків. Вирок ухвалили судді Леся Федорак, Віктор Маслов та Ігор Строгий[55][56][57].
Remove ads
Приватне життя
Онищенко має дочку 1994 року народження. До 2009 року був одружений з однією з зірок спонсорованих ним конкурсів «Міс Україна», моделі — «Міс Україна-1997» Ксенії Кузьменко (1979 р. н.). Тривалий час жив з нею в Бельгії[58]. Має з нею сина Олександра 2002 р. нар. (всього у К. Кузьменко троє дітей від двох чоловіків). Перед розлученням звинувачував її в «подіумних замашках»[59]. Після розлучення О. Онищенко залишив їй з 8-річним сином нерухомість і давав гроші на «особисті витрати»[60].
Був у стосунках з українською фотомоделлю Сніжаною Онопко, весілля з нею було заплановано на грудень 2009, але так і не відбулося. Розлучився із нею на початку 2010. За повідомленнями українських ЗМІ, був у стосунках з колишньою тенісною зіркою Мартіною Хінгіс[59]. 2017 року від шлюбу з Ганною Різатдіновою народився син Роман. Через два роки, у 2019 році, подружжя розлучилося.[61][62]
У жовтні 2021 року в Онищенка в місті Анкум, Німеччина народилася дочка.
Власність
 | Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2018) |
в Німеччині
- хутір поблизу містечка Герцлаке за адресою: Einhaus 23, 49770 Herzlake, Deutschland — маєток, стайні, іподром.
- фірма Gut Einhaus Liegenschafts GmbH — придбав 17.05.2017 у попереднього власника Ференца Центірмая[63].
в Україні
- фірма ТОВ «Нафтогаззбут».
- «меценатська організація» TOP Ukraine — фундатор конкурсів краси «Міс Україна» та «Міс Україна — Всесвіт».
- літак Embraer Legacy 600 EMB-135BJ (бортовий номером PH-ARO) на 13 пасажирів, ціна 20 млн USD.
Remove ads
Адреси та помешкання
Меценатська та благодійна діяльність
- колишній президент Федерації кінного спорту України.
- президент благодійного фонду «Родина» (засн. 2009), засновник Міжнародної меценатської організації «TOP Ukraine».
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads