Онуфрієнко Василь Йосипович

Василь Йосипович Онуфрієнко (англ. Wasyl Onufrienko, *6 травня 1920(19200506), с. Кишеньки, Кобеляцький район Полтавська область — †24 грудня 1992, Сідней, Австралія) — український поет, редактор, радіожурналіст, перекладач, учитель, член уряду Уряду Української Народної Республіки в екзилі, лауреат Української Могилянсько-Мазепинська Академія Наук.

Онуфрієнко Василь Йосипович
Народився	6 травня 1920(1920-05-06) Кишеньки
Помер	24 грудня 1992(1992-12-24) (72 роки) Сідней
Громадянство	Австралія
Діяльність	поет перекладач
Сфера роботи	поезія[1], переклади з англійськоїd[1] і переклади на українськуd[1]
Знання мов	українська[1]

Біографія

Василь Онуфрієнко народився 6 травня 1920 в с. Кишенька на Полтавщині в селянській родині. В с. Кишеньці закінчив десятирічку. Вступив до Харківського Інституту Журналістики, але в 1938 не було набору на перший курс, і після іспитів довелося повертатися додому та ставати викладачем української та російської мов та літератури в середній школі у с. Озера, Кишенського району (1938–1940). Навчався заочно на мовно-літературному факультеті Кременчуцького Учительського Інституту, який закінчив у 1940.^[2]

Перед війною залишив працювати до редакції кишенської райнової газети «Соціялістичне село». Через поганий зір не був мобілізований до війська. Залишився під німецькою окупацію і в листопаді 1942 разом з дружиною був вивезений на роботу до Німеччини. Працював на заводі в місті Андернах на Рейні.^[2]

Під час перебування на примусових роботах у Німеччині влаштувався в Берліні на посаду коректора в журналі «Дозвілля», що виходив для робітників із Сходу (літературно-розваговий журнал-двотижневик). Тут також друкувалися його твори.^[3]

З 1945 жив у таборі переміщених осіб в Реґензбурзі; займався літературною діяльністю, дописував до газет і журналів.^[4]

1949 переїхав до Австралії і поселився в Сіднеї.

Творчість

Перші поезії з'явилися друком 1938, у 1948 одержав другу нагороду на конкурсі спогадів товариства колишніх політичних в'язнів у Німеччині. 1952–1955 переклав українською мовою австралійських поетів Генрі Ловсона, Генрі Кендала, Ендрю Бенджо Патерсона та інші.

В кінці 70-х років написав комедію «Заморські гості», яка йшла двічі в Аделяїді (1965), а тричі в Сіднеї (1967–1968) на українських сценах.

Видання

• «Сталін у пеклі», Гумористична поема (Новітня Енеїда) / Мельбурн: в-во Б. Ігнатова, 1956 — 64 с.
• «Симон Петлюра», Поема, 1961
• «Земля незабутня», Поезії / Сідней, Мельбурн: в-во «Просвіта», 1976 — 95 с.
• «Україна моя», Поезії / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1994 — 91 с. ISBN 0-908168-03-9
• «Полтава», Поезії 1943–1956 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1995 – 247 с. ISBN 0-908168-09-X
• «Ватра», Поезії 1943–1956 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1995 – 124 с. ISBN 0-908168-10-1
• «Поезії», вірші оригінальні і перекладені 1956–1992 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1996 – 124 с. ISBN 0-908168-09-8