Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Опори

село у Львівській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Опориmap
Remove ads

Опарі[2][3][4], Опори[5][6] (пол. Opary) — село в Україні, у Меденицькій селищній громаді, Дрогобицькому районі Львівської області.

Коротка інформація село Опори, Основні дані ...

Село належить до територіального виборчого округу № 122, виборча дільниця № 72[3].

На території села здійснюється промисловий видобуток газу з Опарського газового родовища[7].

Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Село вперше згадується в письмових джерелах у 1489 році, хоча про ймовірне існування поселення історики пишуть в І тисячолітті нашої ери. Про це свідчать мікротопоніми: Буриня (можливий зв'язок із германським baurg-s — місто) та Гундрівка (асоціюється з гунами). За переказами, село заснували у XV столітті переселенці з Поділля.

Проте вже у жовтні 1460 році в документах Перемиського суду згадується Марціхій Кореус з цього села, який конфліктував з Іваном із Рихтич через коня. Відомо, що син Марціхія носив ім’я Микола. Власником Опорів у квітні 1490 року був Станіслав Ясинський (Ясеницький).

У 1508 році Микола Ріпчицький сплачував податки зі своїх володінь у селах Опори, Ріпчиці та Довге. Загалом у 1515 році ці три села охоплювали 12 ланів землі, з яких половина була незаселеною. Крім того, оподаткуванню підлягали жорна, корчма та священник парафії. У 1532 році король видав привілей на володіння селам Солонське і Опори.

З податкового реєстру 1589 року відомо, що в селі було оброблено 1,75 лану землі, які поділяли між собою четверо власників: Станіслав Воєводка, Рафаель Слонський, Валентин і Микола Опарські. У селі діяла корчма, проте не було священника.

У 1692 році Опари належали пану Більському. На той час у селі мешкало 18 родин, працював млин і діяла корчма.

У період між 1785 і 1788 роками було проведено перший кадастровий опис, де зафіксували земельні угіддя, їх використання і врожайність. У 1787 році власником був пан Рогалінський. Йому належало 266 моргів орної землі, 399 моргів сіножатей, 7 моргів городів і 554 морги пасовищ.

1 серпня 1934 року в Дрогобицькому повіті було утворено ґміну Меденичі, адміністративним центром якої стало село Меденичі. До складу ґміни входили громади: Довге Меденицьке, Йозефсберґ, Кеніґзау, Меденичі, Летня, Опори й Ріпчиці.

1940 року після приєднання Західноукраїнських земель до складу Радянської України було запущено в експлуатацію опарське газове родовище. Вже в 1942 році був побудований перший міждержавний газопровід Опори – Самбір – Стальова Воля, довжиною 210 км і діаметром 300 мм. Запуск газопроводу відбувся під час німецької окупації. В 1944–1945 роках його реконструювали радянські фахівці компанії «Укргаз».

За короткий час було опрацьовано технологію міждержавної передачі газу та зведено пункт передачі газу в селі Дроздовичі Мостиського району. У самих Опорах знаходиться ПСГ проектним активним об’ємом 2400 млн м³.

Після вигнання німецьких військ радянською армією на околиці села обабіч дороги Меденичі — Дрогобич облаштували військовий аеродром. Сьогодні про це нагадує меморіальний стовп, встановлений біля шосе.

У 1940 році засновано колгосп імені Ворошилова. Післявоєнний період характеризувався активною роботою УПА.

У кінці 1960-х відбувся запуск газової промисловості. На початку 1980-х споруджено аптеку.

У 1989 році відновлено діяльність осередку Народного руху України і «Просвіти». Поблизу школи насипали могилу «борцям за волю України». Головою осередку був Ярослав Кирилів, секретарем – Михайло Тимків.

У 2022 році аптеку «Vita +» зачинили. У 2023 році могилу «борцям за волю України» оновлено на пам'ятник. Біля нього встановили алею з воїнами села, які загинули в російському вторгненні в Україну.

Церква

Перші згадки про місцеву парафію датуються 1515 роком.

У XIX столітті село було приєднане до парафії в Ріпчицях, а місцевий священник виконував роль помічника.

До 1822 року в Опорах діяла дерев’яна церква святого Костянтина і Олени, яка з часом занепала. Граф Антін Дульський передав для богослужінь муровану каплицю, яку розібрали у 1895 році.

Нову муровану церкву звели у 1830 році. Вона мала форму ротонди, що є унікальною для Дрогобиччини: велика округла нава з півциркульною апсидою. У 1874 році архітектор Йоган Барвік запропонував проект реставрації, а в 1901-му Михайло Косович із Роздолу здійснив реновацію.

Під час Першої світової війни у 1915 році церква значно постраждала, тому тимчасові богослужіння проводилися у дерев’яній каплиці.

Thumb
Зруйнована церква Костянтина і Олени після пожежі. 1915 рік

Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років храм відновили за проєктом архітектора Євгена Нагірного.

Thumb
Нова церква Опорах після відновлення Євгеном Нагірним. 1930-ті роки.

Під час Другої світової війни церква знов зазнала суттєвих ушкоджень, але в 1946 році радянська влада розпустила церковну громаду, а в 1964 році стару церкву повністю розібрали.


У радянський час у селі діяла парафія Московського патріархату, водночас богослужіння звершували й підпільні греко-католицькі священники з Дрогобича — зокрема о. Бубняк та о. Гринчишин.

Протягом XIX–XX століть у парафії служили такі священники:

  • Василь Топільницький (1825–1844) парох із Ріпчиць, дбав про дочірні села, включно з Опарами.
  • Данило Манастерський (1844–1845) — короткотривалий завідувач. Згодом парох у Монастирці
  • Онуфрій (Луїс де) Луцький(1845–1895) — шляхетного походження; за його часу проводили добудови та реконструкції церковних споруд.

Особливу історичну та мистецьку цінність має надгробок о. Онуфрія Луцького на старому цвинтарі в Опорах — оригінальний скульптурний пам’ятник у вигляді труни, піднятої на руках.

Thumb
Надгробок о. Онуфрію (Луїсу де) Луцькому. Сучасне фото
  • Семен Кульчицький (1893–1897) — спершу помічник, згодом завідував парафією.
  • Михайло Бачинський (1897–1912) — парох у Ріпчицях і душпастир в Опорах. Він здійснював реформи, розбудовував церкви й дочірні парафії, хоча його діяльність викликала неоднозначні оцінки через конфлікти з частиною громади.
  • Антін Брановський (1912) — прийшов з Нового Села біля Куликова; через відмінність поглядів з громадою залишився служити недовго.
  • Михайло Симко (1912–1913) — народився 1883 р., висвячений 1910 р. служив в Ріпчицях і Опорах недовго, потім перейшов на інші парафії, включаючи Завишне Сокальського повіту.
  • Михайло Журавецький (1913–1918 /1919) — народився у 1878 р. в Угнові Перемиської землі, закінчив Перемиську семінарію. Погашення Першої світової війни припало на час діяльності останнього: 1915 р. внаслідок витісненого снаряду пошкоджено церкву в Опорах. Опори. Помер від іспанського грипу 27 листопада 1918 р., похований в фелоні на суму 200 злотих.
  • Пантелеймон Малецький (1919– 1937) — народився у 1889 р. висвячений 1913; довголітній парох, згодом декан Меденицького деканату. Після війни деякий час арештований радянськими владами, але уникнув удару суду; служив в Міженці до 1957, похований на Личаківському цвинтарі в Львові .
  • Михайло Дочило (до 1938 р.) — колишній капітан УГА; стремився організувати регулярне парафіальне життя, ввів вишивані рушники у церкві. Опісля служив у Ліськівському деканаті; після війни — у Польщі, де захищав права грекокатоликів.
  • Олександр Новосільський (1938–1949) — уродженець Білини Великої (1903–1971). Відмовившись від переходу до Московського патріархату, він зазнав переслідувань: був арештований 1950 р., висланий у Хабаровськ, після повернення служив у пiдпільній УГКЦ.
  • Василь Гумовський (1938–1940) – народився 1901 року в Угнова; священиком став у 1926 р. . Служив у Ріпчицях та Опорах до 1940 р., пізніше емігрував до США, де й помер у 1966 р.

З Опорів походив священик Семен Савула (1853/1856–1935), висвячений у 1881/1882 рр. . Він довгослужив у Сновичах на Золочівщині там він і помер.

Культура та освіта

У 1760-ті роки, за дорученням львівського єпископа, церковний візитатор отець Микола Шадурський звернувся до парохів із закликом засновувати в селах школи-дяківки. Сама школа повинна була розташовуватися поруч із церквою та перебувати під опікою парохів і деканатів, а вчителі докладно фіксували успішність і поведінку учнів у звітності. Однак втілення цієї ініціативи суттєво ускладнили соціальна криза і поступовий занепад Речі Посполитої, який завершився першим поділом у 1772 році.

У 1820-ті роки влада в Опорах започаткувала тримісячні курси для підготовки вчителів у тривіальній школі, куди приймали випускників, які закінчили щонайменше чотири класи. Але вже у 1828 році крайова адміністрація зауважила недостатню активність духовенства в поширенні освітньої мережі, що спричинило вимогу підсилити зусилля в цьому напрямку.

Тривалість навчання в Опорівській школі становила шість років, розділених на чотири відділення. Водночас більшість дітей відвідували школу лише один-два роки. Після 1848 року тривалість курсів для підготовки вчителів поступово збільшили з трьох місяців до двох років, а остаточна зміна була впроваджена у 1854 році.

У другій половині XIX століття в селі Опори робили неодноразові спроби організувати постійну школу. У 1878 році громада ухвалила низку зобов’язань: побудувати шкільне приміщення, забезпечити його земельною ділянкою, деревиною для опалення та гідною платнею для вчителя. Проте через нестачу коштів і кадрових ресурсів школа нерідко залишалася без постійного викладача, а навчання вели переважно дяки або тимчасові вчителі. Серед таких педагогів були Микола Пелехатий, Іван Кунанець, Гнат Комарницький, Ілярій Гарбінський, Софія Ляльківна, Стефанія Долінська та інші.

У 1892 році школі було надано статус самостійної (етатової), а вже з 1894 року частина фінансування надходила з державного бюджету. Незважаючи на це, низька заробітна платня та високі ціни на продукти в той час призводили до частих змін учительського складу.

У 1910 році товариство «Просвіта» в хаті родини Мамчинів заснувало першу читальню в селі Опори. До її створення долучилися: Мамчин Онуфрій, Андрієвський Андрій, Іванишин Дмитро, Чушак Василь, Вареницький Федір, Піців Григорій, Савула Онуфрій, Стечишин Степан, Андрієвський Гринь та Дякович Федір.

25 листопада 1910 товариство передало отцю Михайлу Бачинському пакунок вагою 6 кг із 77 книгами, загальною вартістю 25,48 крони, щоб розпочати формування бібліотеки.

1923 року було збудовано читальню. При читальні працювали хор, драматичний гурток, бібліотека, осередок «Пласту».

У 1924 році громада завершила зведення нової двокласної школи. У міжвоєнний період у школі налічувалося понад 100 учнів.

У 1930-ті роки збереглися численні документи управи читальні «Просвіти», включно зі списками керівників і контрольних комісій, що свідчить про її активну діяльність. Проте у 1938 році польська влада заборонила організувати святкування 70-річного ювілею товариства в Опорах. Читальня брала участь у ширших освітніх ініціативах. Зокрема, у 1938 році її представники відвідали місячний просвітньо-господарський курс у Меденичах, де лекції проводили дрогобицькі інтелігенти.

Окрім «Просвіти», у селі діяли й інші організації:

  • Товариство «Січ» було засноване 23 квітня 1914 року. З Опарів до намісництва у Львові було подано заявку на реєстрацію спортивного товариства «Січ» як протипожежної філії «Сокола». Серед підписантів документів були Андрусь Андрієвський, Онуфрій Савула, Онуфрій Мамчин, Гринь Бабій, Степан Стечишин, Федь Іванишин, Гринь Андрієвський, Василь Чушак, Осип Гриньків та Олекса Гриньків. Товариство мало три відділи: рятувальний, сикавковий і водний, а також власний прапор із галицьким левом. Однак через початок Першої світової війни його діяльність так і не здобула розвитку.

Під час Другої світової війни була зруйнована школа і читальня.

До 1991 року в Опорах діяв двоповерховий дитячий садок. Він розташовувався в тій самій будівлі, що й два магазини «Вікторія» і «Юлія»: торговельні приміщення знаходилися у фронтальній частині споруди, а дитсадок — у задній частині. Зараз заклад не функціонує.

Remove ads

Релігія

  • церква Святих Костянтина і Олени (1830)[8].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Більше інформації Мова, Кількість ...

Розвиток села

23 грудня 2018 року на добровільній основі приєдналося до складу першої у Дрогобицькому районі — Меденицької об'єднаної територіальної громади.

Інтереси села Опарі у територіальній громаді представляють 9-ть депутатів.

Відомі люди

Remove ads

Примітки

Див. також

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads