Опенховський Федір Мечиславович

Опенховський (Опеньховський) Федір Мечиславович, польською мовою Teodor Opęnchowski (травень 1853, Люблін, Люблінська губернія, Російська імперія – 1 (14) січня, 1914, Берлін, Німеччина) - український лікар часів Російської імперії, терапевт. Доктор медицини (1884), професор кафедри шпитальної ^[1] та факультетської терапії, директор шпитальної терапевтичної клініки (1897), завідувач кафедри факультетської терапії (1903-14) Імператорського Харківського університету ^[2][3].

Опенховський Федір Мечиславович
польс. Teodor Openchowski
з сайту https://upload.wikimedia.org/wikipedia/ з сайту https://upload.wikimedia.org/wikipedia/
Народився	1853(1853) Поділля, Західна Україна, Україна
Помер	1 січня 1914(1914-01-01) Берлін
Місце проживання	Харків
Країна	Польща
Національність	поляк
Діяльність	лікар
Alma mater	Київський університет
Галузь	клінічна фізіологія, фармакологія, експериментальна патологія
Заклад	Імператорський Харківський університет
Посада	завідувач кафедри
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Відомі учні	Шатілов Петро Іванович
Членство	Харківське медичне товариство
Відомий завдяки:	вивченню іннервації серця та шлунку
Брати, сестри	Станіслав Сарматовd
Опенховський Федір Мечиславович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Любліні. Мав походження з польського шляхетного роду ^{[4] [5]}. Закінчив медичний факультет Київського університету в 1876 році, 3 роки працював ординатором Київського військового шпиталю. З 1879 року перебував у чотирирічному відрядженні за кордоном, де вдосконалював свою клінічну освіту в кращих клініках Страсбурга, Парижа і Відня^[6].

У 1884 р. у Дерпті успішно захистив докторську дисертацію на тему "До вчення про закінчення серцевих нервів", в 1889 р. удостоєний премії Гамбургера за роботу "Про іннервацію шлунку".

У 1891 р. призначений професором і очолював   кафедру шпитальної терапії по 1903 р., директор шпитальної терапевтичної клініки в Харкові ( з  1897 р.). Дійсний статський радник, нагороджений орденами Святої Анни, Святого Володимира, Святого Станіслава ^[7].

Помер 1 (14) січня 1914 року у Берліні від тромбозу після оперативного лікування раку шлунку. Похований у Люблінській губернії.

Науковий доробок

Наукові дослідження присвячені клінічній фізіології, фармакології та експериментальній патології.

Склав "Проект поліклінічного викладання для студентів 4 і 5 семестрів" (1895), зобов'язував студентам, крім курації хворих, проводити хімічне і мікроскопічне дослідження в лабораторії.

У 1894 р. запропонував теорію блювоти при карциномі шлунку, першим в Харкові прижиттєво встановив діагноз гострого інфаркту міокарду при стенозі правої коронарної артерії, вивчав ефективність застосування дигіталісу при коронарній недостатності.

У 1909 р. на І Російському з'їзді терапевтів виступив з доповіддю на тему "До діагностиці локалізації круглої виразки шлунку", в якому довів тісний зв'язок між наявністю больових точок по ходу хребта і локалізацією виразок шлунку (симптом Опенховського).

Автор 28 друкованих праць, під його керівництвом підготовлено і захищено 7 дисертацій.

Найбільш відомими його учнями були Шатілов Петро Іванович та Корхов Андрій Петрович ^[8]

Є також відомості і щодо Щоголєва Матвія Олесандровича, ординатора ( в подальшому професора) в клініці Опенховського , а також його зв'язків з Яворницьким Дмитром ^[9]

Громадська діяльність

На особисті кошти організував будівництво при Олександрівській лікарні аудиторії, лабораторії та аптеки.

У 1913 році був обраний головою терапевтичної секції Харківського медичного товариства (ХМТ). Голова Харківського відділення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом. Здійснював фінансову допомогу студентам польського походження та римсько-католицьким вірянам Харкова.

Сім' я

Дружина Стефанія Еммануїлівна, сини Георгій (1885), Віктор -В' ячеслав (1891), навчались в Харківському технологічному інституті, в подальшому інженери. Родина мешкала на вулиці Кокошкішській, 1 (нині -Гоголя), потім на Сумській, 84. Інтер 'єр кімнат Опенховського Ф.М. зберігся на світлинах харківського фотомитця Іваницького О.М. На початку 20-х років ХХ сторіччя члени родини повернулись на історичну батьківщину.

Пам'ять

Некрологи про смерть Ф.М. Опенховського надрукували газети " Южный край" та "Утро" (1914), у Харківському медичному товаристві 18 січня цього ж року відбулося траурне засідання пам 'яті вченого. Портрет вченого був розміщений у залі товариства, як знак поваги до його здобутків, встановлена премія його імені для студенток Жіночого медичного інституту. До 160 та 165 — річчя з народження персоналії відбулися ювілейні заходи^[10]

Література

• Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. — Х.: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Мала Л.Т., Ільченко І.А. Опенховський Федір Мечиславович — С.69-70.

• ЩОГОЛЄВ МАТВІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Відомий у Катеринославі лікар, завідував кафедрою в медичному інституті, це йому місто зобов'язане відкриттям туберкульозного диспансеру. URL: http://medlib.dp.gov.ua/jirbis2/ua/home/133-ua/medical-region-elit/zarodzhennya-sistemi-okhoroni-zdorov-ya-oblasti-1917-1940-roki-2/1309-shchogolev-matvij-oleksandrovich.html
• Колесникова Є., Ковальський Я., Радван  Л. та ін. Українські лікарі польського походження. АПСНІМ — 2014 —№ 2 (2)— С.91— 98.URL: http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/bitstream/handle/123456789/14348/10.pdf?sequence=1&isAllowed=y. Теодор Опенховський С. 92.
• Опенховский Федор Мечиславович .Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон 1890—1907. .URL: https://endic.ru/brokgause/Openhovski-fedor-mechislavovich-65209.html
• Кононенко И. Тайны старых фотографий (О профессоре медицинского факультета Харьковского университета Ф.М. Опенховском) / И. Кононенко, М. Жур. // Харків і Польща: люди і події: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., м. Харків, 12 лист. 2005 р./ Генеральне консульство Республіки Польща в Харкові, Польський Дім у Харкові. – Х.: Майдан, 2006. – C. 93–103. URL:http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/78