Операція «Непохитна рішучість»

Операція «Непохитна рішучість» (англ. Operation Inherent Resolve) — поточна військова операція Збройних сил США, що проводиться в контексті військової кампанії низки країн проти Ісламської Держави на території Іраку та Сирії. Операція «Непохитна рішучість» проводиться з червня-вересня 2014 року під командуванням Об'єднаної міжвидової оперативної групи — операція «Непохитна рішучість» (англ. Combined Joint Task Force – Operation Inherent Resolve; CJTF—OIR)^{[Прим. 1]} у взаємодії з іншими країнами-партнерами по коаліції, з метою перешкодити поширенню терористичної організації «Ісламська Держава».

Операція «Непохитна рішучість» Operation Inherent Resolve
Військова операція проти Ісламської держави Війна проти тероризму
Зліт винищувачів палубної авіації F/A-18 «Супер Горнет» з авіаносця «Карл Вінсон» на підтримку операції «Непохитна рішучість». Жовтень 2014 Зліт винищувачів палубної авіації F/A-18 «Супер Горнет» з авіаносця «Карл Вінсон» на підтримку операції «Непохитна рішучість». Жовтень 2014
Дата: : з 15 червня 2014 : з 22 вересня 2014 Місце: Ірак, Сирія Результат: поточна (9 грудня 2017 року ІДІЛ територіально розгромлений в Іраку; 23 березня 2019 року — в Сирії)
Сторони
США Збройні сили США Розвідувальна спільнота США	Ісламська Держава Аль-Каїда Фронт ан-Нусра Хайат Тахрір аш-Шам Хорасан Джунд Аль-Акса Туркестанська ісламська партія Ахрар аш-Шам
Командувачі
Джо Байден Дональд Трамп Барак Обама Джеймс Меттіс Ештон Картер Чак Гейгель Джозеф Вотел Ллойд Остін Пол Фанк II Кеннет Маккензі генерал-лейтенант Пол Лакамера	Абу Бакр аль-Багдаді  † Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші  † Абу Аля аль-Афрі  † Абу Мухаммад аль-Аднані  † Абу Айман аль-Іракі  † Абу Муслім ат-Туркмані  † Абу Омар Аль-Шишані  † Абу Хаїр Аль-Масрі  † Абу Мухаммад аль-Джулані Абу Джабер Шейх Абу Хумам аль-Шамі  † Ахмед Салама Мабрук  † Абу Фірас аль-Сурі  † Мухсін аль-Фадлі  † Абу Омар аль-Туркістані  †
Військові формування
Окремі формування ЗС США: Армії Повітряних сил ВМС Корпусу морської піхоти Берегової охорони	Збройні формування ІДІЛ
Військові сили
Угруповання: Особовий склад: 4 400 в/сл (Ірак) 2 500 в/сл (Кувейт) 7 000 контракторів[1] Ударна авіаносна група «Джордж Буш» (2-га авіаносна ударна група) «Карл Вінсон» (1-ша ударна авіаносна група) (замінив «Джордж Буш» наприкінці жовтня 2014)[2] «Теодор Рузвельт» (12-та ударна авіаносна група) (змінив «Карл Вінсон» наприкінці березня 2015)[3] «Гаррі Трумен» (8-ма авіаносна ударна група) (замінив «Теодор Рузвельт» у грудні 2015) «Дуайт Ейзенхауер» (10-та авіаносна ударна група) (у червні 2016 року замінив «Гаррі Трумен») з лютого 2017 — «Джордж Буш» Військова авіація: Винищувачі: F-15 Eagle, F-16 Falcon, F/A-18 Hornet, F/A-18 Super Hornet, F-22 Raptor[4] Штурмовики: AV-8B Harrier II, A-10 Thunderbolt Стратегічні бомбардувальники: B-1 Lancer, B-52H Stratofortress Ганшипи: Lockheed AC-130 Літаки РЕБ: EA-6B Prowler & EA-18G Growler Військово-транспортні літаки: Lockheed C-130 Hercules[5] Розвідувальні літаки: Lockheed U-2, Northrop Grumman E-8 Joint STARS, Boeing RC-135[6] Літаки-заправники: Boeing KC-135 Stratotanker & McDonnell Douglas KC-10 Extender[7] Ударні вертольоти: Boeing AH-64 Apache[8] Багатоцільові вертольоти: MH-60M Black Hawk[9] Ударні БПЛА: MQ-1 Predator, MQ-9 Reaper[10] БПЛА спостереження: RQ-4 Global Hawk, Lockheed Martin RQ-170 Sentinel	Ісламська Держава: 9 000-18 000 (за даними американської розвідки на січень 2015)[11] 20 000-31 500 (дані ЦРУ на вересень 2014)[12] 200 000 (оцінка НШ формувань Іракських курдів) 3 МіГ-21 або МіГ-23[13] ~ 600 танків > 5 БПЛА Аль-Каїда: Хайат Тахрір аш-Шам: > 50 000[14] Хорасан: 50[15] Джунд Аль-Акса: 2 100 Ахрар аш-Шам: 26 000–30 000+[16]
Втрати
* 76 загиблих у бойових діях та з інших обставин[17] 72 поранених[17] 18 цивільних загинуло (5 страчено та 1 невідомо) 1 F-16 розбився та 1 F-15 пошкоджений 2 вертольоти CH-53 «Сі Сталліон» втрачені[18][19] 4 дрони MQ-1 Predator збиті[20]	Ісламська Держава: понад 80 000+ вбито американськими та союзними військами (за станом на грудень 2017)[21] 32 000+ цілей знищено або виведено з ладу (на 30 вересня 2016)[22] 164 танки 388 HMMWV 2 638 об'єктів нафтової інфраструктури понад 1 000 паливозаправників понад 2 000 вантажних автомобілів, замінованих автомобілів-пасток та інших машин Аль-Каїда: понад 298 вбитих Ахрар аш-Шам: 3 вбито
десятки тисяч людей мирного населення вбито ІДІЛ (дані підрахунку загиблих іракців[en] та SOHR)[23] Від 6 321 до 9 712 людей загинуло внаслідок авіаційних ударів Коаліції (дані Airwars)[24] 1 302 цивільних вбито Коаліційними силами (дані CJTF—OIR) Понад 970 000 цивільного населення Іраку та Сирії біженці[25][26][27]

Історія

Передумови

Докладніше: Війна в Іраку (2003—2011), Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003) та Виведення американських військ з Іраку (2007–2011)

У 2003 році Сполучені Штати, на підставі недосконалих даних розвідки, нібито Ірак під проводом Саддама Хусейна та його Баасиської партії володіє зброєю масового ураження та підтримує зв'язки з терористичною організацією «Аль-Каїда», розпочали суперечливе вторгнення до Іраку. Після завершення активних боїв та капітуляції регулярної іракської армії, розпочався період окупації Іраку Коаліційними силами на чолі з США. Але згодом в Іраку розгорнулася повномасштабна кривава партизанська війна проти контингенту країн, що вторглися до країни, а також між протиборчими рухами. До 2007 року кількість американських військ у Іраку досягла вже 170 тисяч солдатів. До цього часу від 151 000 до 600 000 іракців було вбито або зникло безвісти. 2009 році США оголосили про виведення свого військового компоненту, а до 11 грудня 2011 року вивели більшу частину своїх військ з Іраку. Пізніше утримували 20 000 співробітників у своїх посольствах і консульствах, включаючи десятки морських піхотинців-охоронців американського посольства і приблизно 4500 приватних військових підрядників.

З 2013 року США відновили польоти розвідувальних літальних апаратів над іракською територією для збору розвідувальної інформації щодо активності ісламістських рухів самопроголошеної Ісламської держави Іраку та Леванту.

Ірак

Докладніше: Наступ у Північному Іраку (2014) та Міжнародна військова операція на чолі з США в Іраку (з 2014)

У червні 2014 року ситуація в Іраку різко загострилася після початку наступу угруповання «Ісламська держава Іраку і Шама» на Мосул, і захоплення ними великої частини міста в ніч з 9 на 10 червня 2014 року. За деякими оцінками, 1300 озброєних бойовиків захопили урядові установи мухафази Найнава, армійські об'єкти і міжнародний Аеропорт Мосул^[28]. Приблизно 500 тисяч жителів Мосула втекли з міста. За стислий період різнорідні ісламістські угруповання сунітів, джихадистів, ІДІЛ, набувши бойовий досвід у битвах Сирійської громадянської війни захопили також міста Самарра і Тікрит, загрожуючи захопленням мосульської греблі і Кіркука.

15 червня 2014 року на запрошення іракського уряду Президент США Б.Обама віддав наказ виділити певну групу військовослужбовців ЗС США на підтримку іракських Збройних сил. З цього ж часу почалися регулярні польоти розвідувальної авіації та дронів над захопленою ісламістами територіями північного Іраку. В першу чергу польоти проводилися над Багдадом, де перебувало багато американських військових та цивільних працівників. Наприкінці червня 2014 року загальна чисельність американських військовослужбовців збільшена з 180 до 480, які були спрямовані в основному на захист Міжнародного аеропорту в Багдаді.

На відміну від попередніх військових операцій, що проводилися останні десятиріччя американськими збройними силами, відповідальність за проведення операції щодо протистояння ІДІЛ проводилася Центральним командуванням ЗС США і вона не мала власної назви. Тільки у жовтні 2014 року їй дали назву операція «Непохитна рішучість».

10 жовтня 2014 року для керівництва операцією була сформована Об'єднана міжвидова оперативна група — операція «Непохитна рішучість» (CJTF—OIR), а 21 серпня 2016 року на базі штабу XVIII повітряно-десантного корпусу був розгорнутий оперативний штаб керівництва операцією.

Сирія

Докладніше: Міжнародна військова операція на чолі з США в Сирії (з 2014)

22 вересня 2014 року прес-секретар Пентагона контр-адмірал Джон Кірбі підтвердив інформацію, що США разом зі своїми країнами-партнерами по коаліції розпочали активну протидію агресії бойовиків Ісламської держави, завдавши повітряних ударів по важливих цілях на території Сирії. Американські Повітряні сили застосовували винищувачі, бомбардувальники та ракети «Томагавк» у авторизованій Президентом Б.Обама зоні. Бахрейн, Йорданія, Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ підтримали або взяли участь у завданні першого повітряного удару по 20 цілях бойовиків.

При проведенні операції вперше, після прийняття на озброєння в 2005 році, в бою були застосовані винищувачі п'ятого покоління F-22 «Раптор».

Починаючи з цього часу, збройні сили США ведуть активну боротьбу проти Ісламської Держави. Паралельно вживаються політичні та дипломатичні заходи щодо створення коаліції держав для протидії розповсюдженню ісламського радикалізму. 5, 15 вересня та 3 грудня 2014 року проведені конференції з безпеки з країнами світу, найбільшу підтримку Сполучені Штаті здобули від керівництва Великої Британії, Франції, Італії, Німеччини, Канади, Туреччини та Данії. 5 вересня була прийнята резолюція про підтримку сил, що протистоять ІДІЛ у Іраку та в Сирії. 3 грудня до цього рішення приєдналися 60 країн світу.

Див. також

• Міжнародна військова операція в Лівії
• Африканське Командування Збройних сил США
• Операція «Нескорена свобода» — Західна Сахара
• Список війн за участю США
• Зброя масового ураження Сирії
• Операція «Нескорена свобода»