Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Орлов Володимир Вікторович
радянський і російський письменник-прозаїк та сценарист З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Володимир Вікторович Орлов (31 серпня 1936, Москва — 5 серпня 2014, Москва ) — російський радянський і російський прозаїк і сценарист.
Remove ads
Біографія
У 1954—1959 роках навчався на факультеті журналістики МДУ. Член Союзу письменників СРСР з 1965 року. Професор кафедри літературної майстерності Літературного інституту ім. Горького. Нагороджений орденом «Знак Пошани». Лауреат Премії міста Москви в галузі літератури і мистецтва, Премії ім. Валентина Катаєва[4].
Дружина — Лідія Орлова, письменник, журналіст і історик моди. Син — Леонід Орлов, телепродюсер. Онуки — Катерина і Олександр.
Письменник помер 5 серпня 2014 року в Москві після тривалої хвороби[5]. Похований на Троєкурівському кладовищі.
Remove ads
Бібліографія
- Останкінські історії
- Альтист Данилов (1980)
- Аптекар[ru] (1988)
- Шеврикука, або Любов до привида (1997)
- Романи
- Солоний кавун (1965)
- Після дощику в четвер (1968)
- Випадок у Нікольському (1972)
- Бубновий валет (2000)
- Камергерський провулок (2008)
- Жаби (2011)
- Земля має форму чемодана (2013)
- Оповідання
- Щось задзвеніло (1971)
- Трусаки[ru] (1972)
- Суботники (1989)
- Кіносценарії
- Тайговий десант (1965)
- Есе і статті
- І настало — «після війни»… (1985)
- Романтика латиноамериканської прози (1987)
- Розп'яття і воскресіння Тетяни Назаренко (1989)
- Чи далеко попливли каравели (1990)
- Таємничий світ Наталії Нестерової[ru] (1990)
- Автобіографічні замітки (1999)
- Про себе (передмова до першого тому зібрання творів) (2001)
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads