Орієнтир

Орієнти́р — характерний, добре видимий на місцевості нерухомий предмет (природний або штучний), елемент рельєфу тощо, за допомогою якого легше орієнтуватися на місцевості.

Військова справа

За допомогою орієнтирів визначаються сектори спостереження та ведення вогню, здійснюється цілевказання, рух у заданому напрямку, ставляться бойові задачі на місцевості, визначається напрям при маневруванні та управлінні військами або організації стрільби і знаходження цілей. Зазвичай орієнтири наносяться на топографічні та спеціальні карти з точно визначеними географічними координатами. Орієнтири в бою вказуються старшим командиром та нумеруються справа наліво та по рубежах місцевості від себе в бік противника. За необхідності молодшими командирами можуть призначатися додаткові орієнтири.

Для зручності запам'ятовування орієнтирам привласнюється порядковий номер та умовне найменування, яке стисло окреслює його характерні ознаки, наприклад «Орієнтир перший — зламане дерево», «орієнтир другий — височина з деревом на вершині» і тому подібне.

Див. також

• Сигнальна ракета
• Командний пункт
• Карта-основа
• Топографічна карта
• Спостереження (військова справа)

Джерела

• ОРИЕНТИР [Архівовано 27 квітня 2017 у Wayback Machine.]

Література

• Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 111. — ISBN 00101-223. (рос.)