Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Освіта в Україні
освіта в Україні в історичному контексі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Осві́та в Україні — це освітня діяльність на теренах України.
Освіта — це процес набуття та вдосконалення знань, навичок, цінностей, переконань і звичок за допомогою різних форм пізнавальної діяльності, таких як сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення; та різних форм навчання, таких як інструктаж, тренування, дослідження та практичний досвід. Воно може відбуватися в різних місцях, включаючи школи, училища, університети, робочі місця та спільноти, і може бути формальним або неформальним.
Станом на 2019 рік структура освіти в Україні регламентована Законом України «Про освіту» і передбачає:
- дошкільну освіту;
- загальну середню освіту;
- позашкільну освіту;
- професійно-технічну освіту;
- вищу освіту;
- післядипломну освіту;
- аспірантуру;
- докторантуру;
- самоосвіту.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
З часів Київської Русі при монастирях та митрополичій кафедрі діяли лише вищі студії з філософії та богослов'я. Поступу вищої освіти зашкодила монголо-татарська навала, тривала відсутність власної національної держави, поступова асиміляція еліти Волині, Червоної Русі, Поділля та Київщини польською шляхтою. Населення українських земель могло здобувати вищу освіту в університетах Європи: Ягеллонському (Краків), Болонському, в інших італійських, німецьких та французьких університетах, Віленській і Замойській академії.
Вищі студії в Україні були започатковані князями Острозькими наприкінці XVI століття в Острозькій академії, де в 1570–1590-х роках сформувався гурток учених, письменників, перекладачів і видавців, які випускали богословську, полемічну й навчальну літературу, викладали в школі. Та школа, називалась «тримовним ліцеєм», «гімназією» і «академією», поєднувала програму тогочасної європейської середньої школи («школа семи вільних наук») із вищими студіями. В академії розпочався процес активного засвоєння на православному підґрунті досягнень єзуїтських колегіумів. За її прикладом православні школи почали з'являтися в інших містах, що розгорнуло реформу шкільної освіти. 1632 року в Києві митрополитом Петром Могилою, шляхом злиття братської школи з Лаврською, було утвореною Києво-Могилянську колегію, на базі якого згодом постала Києво-Могилянська академія.
На 1654—1656 роки в межах Гетьманщини та всіх етнічних українських територій населення було досить освічене, як відзначали тогочасні мандрівники — більшість українського населення письменні й уміють читати, що було високим показником освіти тогочасної Європи. Освітою в тодішній Україні переймалися парафіяльні школи, діяльність яких підтримувалася козацькою старшиною, громадами й духовенством. У семи полках Гетьманщини в 1730—1750-х роках існувало до 1488 шкіл. Ще 125 шкіл існувало в чотирьох полках Слобідської України.[1]
За спеціальним царським указом 1804 року всі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитого занепаду українського населення.[2]
У середині XIX ст. стан освіти в українських губерніях Російської імперії був одним із найгірших у країні, абсолютна більшість населення залишалась неграмотною. Так, у 1867–1868 рр серед новобранців Харківської губернії було 96,2 % неписьменних, серед новобранців Полтавської — 97,2 %.[3]
Проте, розвиток освіти, який розпочався після Земської реформи, особливо швидко відбувався в українських губерніях, що було пов'язано з масштабним розширенням мережі земських шкіл.[3]
Темпи скорочення рівня неграмотності в українських губерніях наприкінці XIX ст. були в півтора рази швидшими, ніж у середньому по країні, унаслідок чого вже на початку XX ст. рівень грамотності серед новобранців досяг рівня, середнього європейській частині імперії.[3]
У великих містах рівень грамотності перевищив 30 % ще у 70-х рр. XIX ст. Так у Києві в 1874 році письменними було 44 % населення, в Одесі й Миколаєві — більше 30 %. Особливо швидко зростав освітній рівень жіночого населення. Так, у Харкові грамотність серед жінок за 1866 — 1912 зросла у 2,2 рази, тоді як серед чоловіків у 1,6 рази. Проте й на початку XX ст. жіноче населення за освітою значно поступалося чоловічому, особливо в сільській місцевості.[3]
З кінця 1870-х років до початку 1910-х письменність серед сільського населення зросла в 4 рази, проте залишалась на дуже низькому рівні. У 1910–1913 рр. було проведене дослідження на території 25 повітів Харківської та Полтавської губерній і виявлено, що три чверті сільського населення цих губерній є неписьменними. Грамотними були 39,1 % чоловіків і 10,6 % жінок у Харківській губернії, та 38,2 % і 8,7 % відповідно в Полтавській губернії. У деяких губерніях (Подільській, Волинській) рівень освіти був ще нижчим.[3]
Після проголошення незалежності України 1918 року, універсалами Павла Скоропадського були створені: Українська Академія Наук, українські університети — у Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національну бібліотеку, тощо).[4]
Освітянська галузь упродовж 1990-х років із набуттям незалежності на основі Закону України «Про освіту» 1991 року була значною мірою реформована:
- здійснено перехід на триступеневу підготовку — бакалавр, спеціаліст, магістр;
- розроблено та впроваджено нові навчальні плани й програми;
- установлено чотири рівні акредитації (1-й — технікуми, училища, 2-й — коледжі, 3-й і 4-й — інститути, консерваторії, університети);
- запроваджено ліцензування й акредитацію, що забезпечує державний контроль.
Поряд із новими державними, постали навчальні заклади із недержавною формою власності.
У 2001/2002 навчальному році в Україні діяло 318 вищих навчальних закладів, в яких навчалося 1,55 млн студентів. Понад 20 провідних закладів освіти отримали статус національних. В Україні переважно збереглась кількість студентських місць, яка склалася протягом попередніх десятиліть — 170 студентів на 10 000 осіб населення.
| 1897 | 1920 | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 27,9 | 51,9 | 63,6 | 88,2 | 99,1 | 99,8 | 99,9 | 99,9 | 99,9 |
| рік | учнів | учителів |
| 2000/01 | 6 764 000 | 577 000 |
| 2001/02 | 6 601 000 | 568 000 |
| 2002/03 | 6 350 000 | 561 000 |
| 2003/04 | 6 041 000 | 551 000 |
| 2004/05 | 5 731 000 | 547 000 |
| 2005/06 | 5 399 000 | 543 000 |
| 2006/07 | 5 120 000 | 537 000 |
| 2007/08 | 4 857 000 | 531 000 |
| 2008/09 | 4 617 000 | 524 000 |
| 2009/10 | 4 495 000 | 522 000 |
| 2010/11 | 4 299 000 | 515 000 |
| 2011/12 | 4 292 000 | 509 000 |
| 2012/13 | 4 222 000 | 510 000 |
| 2013/14 | 4 204 000 | 508 000 |
| 2014/15 | 3 757 000 | 454 000 |
| 2015/16 | 3 783 000 | 444 000 |
| 2016/17 | 3 846 000 | 438 000 |
| 2017/18 | 3 922 000 | 440 000 |
Станом на 2001 рік з 45.802.450 осіб старше 5 років мають освіту:
- повну вищу — 5.658.192 (12.4 %)
- неповну вищу — 8.024.682 (17.5 %)
- повну загальну середню — 15.249.889 (33.3 %)
- неповну загальну середню — 13.304.905 (29.0 %)
- не мають початкової загальної — 3.110.813 (6.8 %)
- неписьменні — 269.624 (0.6 %)
Remove ads
Структура
| Структура освіти | Код освітнього рівня за МСКО | Рівні (ступені), документ про освіту |
Період навчання (роки, кредити ЄКТС) |
Цикли ЄПВО | |
| Вища освіта | Докторантура або її еквівалент | 8 | Здобувачі наукового ступеня вищої освіти «Доктор філософії» та «Доктор наук» | 4 роки | ІІІ цикл |
| Магістратура або її еквівалент | 7 | Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Магістр» (диплом магістра) або освітньо-кваліфікаційний рівень"Спеціаліст" (диплом спеціаліста) | 2 роки | ІІ цикл | |
| Бакалаврат Базова вища освіта | 6 | Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Бакалавр», диплом бакалавра | 4 роки | І цикл | |
| Короткий цикл вищої освіти | 5 | Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Молодший бакалавр» або освітньо-кваліфікаційний рівень"Молодший спеціаліст", диплом молодшого спеціаліста | 2 роки | ||
| Післясередня невища освіта | 4 | атестат, | 2-3 роки | Доступ до вищої освіти | |
| Загальна середня освіта | Другий етап середньої освіти | 3 | атестат, Учні 10 — 11 (12) класів денних і 10 — 16 класів вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів, учні (слухачі) ПТНЗ, які здобувають повну загальну середню освіту | ||
| Перший етап середньої освіти | 2 | свідоцтво, учні 5 — 9 класів денних і вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів, які здобувають базову загальну середню освіту | 5 років | ||
| Початкова загальна освіта | 1 | Учні 1 — 4 класів денних загальноосвітніх навчальних закладів | 4 роки | ||
| Дошкільна освіта | 0 | Вихованці дошкільних навчальних закладів | 4 роки | ||
Remove ads
Розподіл кількості учнів, слухачів та студентів освітніх закладів України за міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО 2011)
Узагальнити
Перспектива
| Рівні освіти за МСКО | 2010/111 | 2011/121 | 2012/131 | 2013/141 | 2014/152 | 2015/162 | |
| назва | код | ||||||
| , осіб | |||||||
| Дошкільна освіта | 0 | 1 272 745 | 1 354 394 | 1 428 390 | 1 470 817 | 1 294 891 | 1 291 207 |
| Початкова освіта | 1 | 1 563 396 | 1 584 382 | 1 638 497 | 1 685 030 | 1 536 578 | 1 599 250 |
| Перший етап середньої освіти | 2 | 2 100 395 | 1 988 313 | 1 926 819 | 1 909 631 | 1 714 321 | 1 708 172 |
| Другий етап середньої освіти | 3 | 828 394 | 912 231 | 876 906 | 801 834 | 655 977 | 617 692 |
| Післясередня невища освіта | 4 | 175 587 | 152 461 | 151 934 | 148 126 | 122 427 | 117 922 |
| Короткий цикл вищої освіти | 5 | 566 194 | 567 372 | 571 228 | 567 013 | 452 292 | 427 471 |
| Бакалаврат або його еквівалент | 6 | 1 433 590 | 1 270 327 | 1 153 791 | 1 072 194 | 890 277 | 855 683 |
| Магістратура або її еквівалент | 7 | 491 504 | 473 858 | 445 122 | 413 471 | 346 657 | 322 116 |
| Докторантура або її еквівалент | 8 | 36 214 | 35 823 | 35 454 | 33 313 | 30 031 | 30 308 |
Правове регулювання
Узагальнити
Перспектива
Основні Закони України, якими регулюється діяльність в освіті:
- «Закон України «Про освіту» (2017)»,
- «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»,
- «Про оздоровлення та відпочинок дітей»,
- «Про професійно-технічну освіту»,
- «Про реабілітацію інвалідів в Україні»,
- «Про дошкільну освіту»,
- «Про повну загальну середню освіту»,
- «Про позашкільну освіту»,
- «Закон України «Про вищу освіту» (2014)»,
- «Про наукову і науково-технічну діяльність»,
- «Про фізичну культуру і спорт»,
- «Про соціальні послуги»,
- «Про інноваційну діяльність».
У 2002 в Україні прийнята Національна доктрина розвитку освіти[7]. Також розроблено та затверджено:
- Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (МОН, АПН, 2004),
- Положення про екстернатну форму навчання (МОН, 2008),
- Концепція профільного навчання (МОН, 2009),
- Положення про освітній округ (КМУ, 2010),
- Положення про загальноосвітній навчальний заклад (КМУ, 2010),
- Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (КМУ, 2011) та інші.
На урядовому рівні прийнято низку державних програм:
- інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001—2003 роки;
- інформатизації та комп'ютеризації професійно-технічних навчальних закладів на 2004—2007 роки;
- інформатизації та комп'ютеризації закладів вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації на 2005—2008 роки;
- Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006—2010 роки;
- «Я у світі» (2009—2010 рр.);
- забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і закладів вищої освіти сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін (2005—2011 рр.);
- Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2010—2012 роки;
- розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року;
- розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;
- підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року;
- розвитку професійно-технічної освіти на 2011—2015 рр.;
- впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» (2011—2015 рр.);
- «Шкільний автобус» на 2011—2015 рр.;
- розвитку українського села на період до 2015 року[8].
Remove ads
Сучасні навчальні заклади
Узагальнити
Перспектива
Дошкільне виховання
Дошкільні заклади освіти України
| 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | |
| Кількість закладів, тис.1 | 14,9 | 15,4 | 15,7 | 16,0 | 15,0 | 14,8 | 14,9 |
| у міських поселеннях | 6,4 | 6,4 | 6,5 | 6,6 | 5,7 | 5,7 | 5,7 |
| у сільській місцевості | 8,5 | 9,0 | 9,2 | 9,4 | 9,3 | 9,1 | 9,2 |
| У них місць, тис. | 1069 | 1104 | 1135 | 1166 | 1077 | 1105 | 1125 |
| у міських поселеннях | 778 | 801 | 820 | 836 | 748 | 772 | 785 |
| у сільській місцевості | 291 | 303 | 315 | 330 | 329 | 333 | 340 |
| Кількість дітей у закладах, тис. осіб | 1208 | 1287 | 1357 | 1396 | 1295 | 1291 | 1300 |
| у міських поселеннях | 961 | 1010 | 1060 | 1087 | 985 | 981 | 984 |
| у сільській місцевості | 247 | 277 | 297 | 309 | 310 | 310 | 316 |
| Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами,2 | |||||||
| відсотків | 53 | 55 | 57 | 61 | 55 | 55 | 55 3 |
| у міських поселеннях | 64 | 65 | 67 | 71 | 63 | 64 | 63 3 |
| у сільській місцевості | 33 | 35 | 37 | 41 | 40 | 40 | 40 3 |
| Кількість дітей у закладах у | |||||||
| розрахунку на 100 місць 4 | 112 | 115 | 118 | 117 | 117 | 114 | 113 |
| у міських поселеннях | 123 | 125 | 128 | 129 | 130 | 126 | 124 |
| у сільській місцевості | 82 | 89 | 91 | 87 | 88 | 87 | 87 |
Загальноосвітня школа
Професійно-технічна освіта
Вища освіта і заклади вищої освіти
Найкращі університети України
Консолідований рейтинг вишів України 2021 року[9]
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
- Львівський національний університет імені Івана Франка
- Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
- Національний університет «Києво-Могилянська академія»
- Національний університет «Львівська політехніка»
- Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
- Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
- Сумський державний університет
- Донецький національний університет імені Василя Стуса
- Харківський національний університет радіоелектроніки
- Харківський національний медичний університет
- Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
- Дніпровський державний медичний університет
- Буковинський державний медичний університет
- Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
- Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
- Національний авіаційний університет
Remove ads
Бібліотеки
Remove ads
Реформування освіти в Україні
Узагальнити
Перспектива
 | Цей розділ потребує доповнення. (червень 2020) |
Діяльність органів влади з реформування освіти України стартувала на початку 1990-х років і не припиняється до цього дня.
У 1991 році реформування освіти розпочалось із перейменування середньої спеціальної освіти в вищу. Таким чином училища й технікуми, що згідно з Законом УРСР «Про народну освіту»[10] вважалися середніми спеціальними навчальними закладами, з 1991 року іменуються вищими навчальними закладами (пізніше перейменовано в «заклади вищої освіти»), а їх випускники — молодшими спеціалістами[11]. Крім того, у перші роки незалежності поряд з загальноосвітніми середніми школами були створені заклади нового типу — гімназії та ліцеї, кількість яких до вересня 1992 року досягла 239[12].
У 1993 році Кабінет міністрів затвердив Державну національну програму «Освіта»[13] за підписом Л. Кравчука, в якій освіта визнавалася найважливішою ланкою «виховання свідомих громадян Української держави», а одним із її завдань — «формування національної свідомости, любови до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовности її захищати». Документом передбачалася також розробка концепцій і оптимізація мережі навчальних закладів. 1995 року, документ під назвою «Про Основні напрямки реформування вищої освіти в Україні» був виданий за підписом Л. Кучми[14]. У документі відзначається брак грошей, величезний відплив кадрів, зниження вимоги до рівня освіченості, загальної культури тощо, і також йдеться про розробку концепцій та оптимізацію мережі навчальних закладів.
Практичною інновацією 1993 року стало запровадження контрактної системи призначення керівників закладів[12], та поступові зміни в мережі закладів освіти, унаслідок якої, протягом 5 років (1992—1997) кількість дошкільних навчальних закладів зменшилась з 24,4 тис. до 19,5 тис., натомість середніх — збільшилась з 20,9 тис. до 21,3 тис., а вищих — зменшилась з 809 до 787[12]. У цей же час розпочинається впровадження так званої двоступеневої системи вищої освіти[12], що передбачає кваліфікації бакалавра й магістра.
Інновацією 2000 року стало запровадження 12-бальної системи оцінювання в загальноосвітніх школах (замість 5-бальної)[15]. Ця інновація різко скоротила кількість учнів, яких залишали навчатись на другий рік з 40 тис. до 5 тис. осіб[16]. 2001 року реформаторами було запропоновано ввести 12-річний термін навчання у школі (замість 11-річного), проте ця пропозиція була негативно сприйнята 65,4 % батьків та 84,8 % учителів[16] і врешті в 2010 році скасована[17], таким чином, жоден учень не встиг провчитися всі 12 класів.
У 2002 році Л. Кучма видає свій другий указ на освітню тематику — «Про Національну доктрину розвитку освіти», в якому, як і в документі Л. Кравчука, ідеться про виховну роль освіти, зокрема про «виховання особистости, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється», а також «свідомого громадянина, патріота». Практичним кроком реформування стала розробка ЗНО, складання якого з 2008 року є обов'язковою умовою вступу до закладу вищої освіти. Перевагою ЗНО вважається зменшення рівня корупції при вступі до ЗВО.
У 2012 році новий етап реформ у сфері освіти було анонсовано В. Януковичем у документі під назвою «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року»[18]. У документі дається позитивна оцінка реалізації попередньої доктрини, проте вказується на незадовільний стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти. Тут, як і в попередніх документах, згадується виховна роль освіти, зокрема йдеться про «забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толерантності», натомість про національну свідомість (на відміну від попередніх документів) уже не йдеться. Станом на 2020 рік цей указ є чинним.
У 2020 році Міністерство цифрової трансформації запустило в роботу національну онлайн-платформу з цифрової грамотності «Дія. Цифрова освіта»[19].
Remove ads
Див. також
- Освіта
- Навчання
- Сучасна освіта в Україні — міжнародна виставка навчальних закладів.
- Наука в Україні
- Історія освіти в Україні
- Історія жіночої освіти в Україні
- Закон України «Про повну загальну середню освіту»
- Педагогічна освіта в Україні
- Географічна освіта в Україні
- Закон України «Про вищу освіту» (2014)
- Закон України «Про освіту» (2017)
- Право на науку і культуру
- Права студентів в Україні
Посилання
Узагальнити
Перспектива
- Закон України «Про освіту», формат .doc
- Закон України «Про вищу освіту», формат .doc
- Дошкільна та загальна середня освіта, інформаційні матеріали, Міністерство освіти України
- Професійно-технічна освіта, інформаційні матеріали, Міністерство освіти України
- Вища освіта, інформаційні матеріали, Міністерство освіти України
- Позашкільна освіта, виховна робота та захист прав дитини, Міністерство освіти України
- Електронні версії підручників для закладів загальної середньої освіти з 1-го до 11-го класу, Міністерство освіти України
Безкоштовні освітні ресурси
Найвідоміші онлайн-ресурси з безкоштовними освітніми курсами. Платною може бути тільки сертифікація, хоча є багато курсів з безкоштовною сертифікацією.[20][21]
Українські
- Prometheus — одна з найбільших українських освітніх платформ масових відкритих онлайн-курсів (Програмування, Бізнес, Маркетинг, Дизайн, Іноземні мови та ін.)
- EdEra — українська студія онлайн освіти. Онлайн-курси, спецпроекти, інтерактивні підручники, освітні блоги, підготовка до вступу в ВНЗ.
- WiseCow — український відеолекторій, з короткими відео про українську культуру та історію.
- ДІЯ.Цифрова освіта — національна онлайн-платформа для розвитку цифрової грамотності. Освітні серіали, курси, гайди, подкасти на різні теми — від кібербезпеки до фінансів.
- Україновомні курси від Google — курси з основи програмування, мистецтва публічних виступів, онлайн-маркетингу. Є безкоштовна сертифікація.
- Lingva — масштабний соціальний проект, створений за підтримки Уряду України для вивчення англійської та німецької мов.
- Освітній хаб міста Києва — курси з маркетингу, продажів і комунікацій, управління людьми, екології, ораторського мистецтва, критичного мислення, розвитку пам'яті та багато інших.
- ВУМ online — курси з права, менеджменту, креативного мислення, батьківства, фінансів, персонального розвитку, підприємництва, розумінням побудови та діяльності відкритого суспільства і його формування в Україні.
- Impactorium — платформа онлайн-освіти зі сталого розвитку. На ній розміщені короткі онлайн майстер-класи, блоги, трансляції конференцій.
Світові
Багато з курсів на цих платформах мають український переклад або субтитри.
- Coursera — найбільша освітня платформа в світі. Курси на будь-яку тематику. Є сертифікація.
- Khan Academy — безкоштовні відео-курси з математики, історії, медицини, фінансів, фізики, хімії, біології, астрономії, економіки, космології, макро- і мікроекономіки, комп'ютерних наук.
- TED — англомовна платформа, де багато спеціалістів із різних сфер діляться своїми прогресивними думками.
- EDX — курси за 24 напрямами, серед яких комп'ютерні технології, статистика, література та інші, що повторюють реальні лекції, які викладаються в Гарварді, університеті Корнуелла та інших відомих навчальних закладах.
- Udacity — курси переважно технічного напрямку, але не тільки, з можливою подальшою допомогою у працеплаштуванні у міжнародні компанії.
- Udemy — найрізноманітніші курси, серед яких продуктивність, стиль життя чи музика. Є як безоплатні курси, так і платні. Навчальні матеріали представлені у вигляді відео, аудіо, презентацій і тексту.
- Stanford Open Edx — доступ до професійного освітнього контенту від численних шкіл і університетських кафедр, та безкоштовні онлайн-курси від Стенфордського університету.
- Сodecademy — інтерактивна онлайн-платформа з вивчення 7 мов програмування – Python, PHP, jQuery, JavaScript, Ruby, а також описових мов зовнішньої розмітки сторінок HTML і CSS.
- OpenupEd – загальноєвропейська ініціатива, де студенти можуть обрати понад 200 безкоштовних онлайн курсів 13 мовами.
Remove ads
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads