Остапенко Максим Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Остапенко.

Максим Анатолійович Остапенко (нар. 4 серпня 1971, м. Запоріжжя) — український науковець, археолог, культурний діяч, військовослужбовець Збройних сил України. Кандидат історичних наук (2013)^[1]. Член Національної спілки краєзнавців України^[2]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2011). Почесний краєзнавець України (2016)^{[джерело?]}.

Максим Остапенко
Максим Анатолійович Остапенко
Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»
28 жовтня 2023 — 22 травня 2025
Попередник	він сам як в.о.
Наступник	Котляревська Світлана
В. о. генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»
14 квітня 2023 — 28 жовтня 2023
Попередник	Олександр Рудник
Наступник	він сам як генеральний директор
Генеральний директор Національного заповідника «Хортиця»
2007 — 2022
Народився	4 серпня 1971(1971-08-04) (54 роки) м. Запоріжжя
Відомий як	науковець, археолог, діяч культури, військовослужбовець
Громадянство	Україна
Alma mater	Запорізький національний університет
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесний краєзнавець України

Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (28 жовтня 2023 — 22 травня 2025), генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» (2007—2022).

Життєпис

Максим Остапенко народився 4 серпня 1971 року в Запоріжжі^[3][4].

Закінчив Запорізький національний університет (спеціальність — історик)^[4][5]. Від 1989 року працював лісничим відділу охорони природи; молодшим, старшим та провідним науковим співробітником відділу охорони пам'яток історії та культури; завідувачем відділу музею; заступником директора з наукової роботи (2005—2007); генеральним директором (2007—2022) Національного заповідника «Хортиця»^[6].

Перебуваючи на крайній посаді було відкрито: скіфське городище в балці Совутиній; святилище доби бронзи на висоті Брагарня; культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга; підводні археологічні пам'ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина. Був куратором будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ»^[6].

2012 року обраний головою Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України^[7]. Після початку повномасштабного російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України^[8].

В Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра»: виконувач обов'язків генерального директора (від 14 квітня до 28 жовтня 2023 року^[8], генеральний директор (від 28 жовтня 2023^[9] по 22 травня 2025^[10]).

Автор понад 30 наукових публікацій^[8].

Нагороди

• орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[11].