Остео-одонто-кератопротезування

Остео-одонто-кератопротезування (ООКП), також відоме як операція «зуб в око»,^[1] — медична процедура для відновлення зору в найважчих випадках у пацієнтів з ураженнями рогівки та поверхні ока. Включає видалення зуба в пацієнта або донора.^[2]

Остео-одонто-кератопротезування

Після видалення, з зуба вирізають тонку пластинку^[en] і в ній свердлять отвір, перпендикулярний до поверхні. Потім в отвір вставляють циліндричну лінзу. Протягом кількох місяців пластинку вирощують у щоці пацієнта, а потім імплантують в око.

Процедуру на початку 1960-х років започаткував італійський офтальмолог-хірург професор Бенедетто Стрампеллі^[it]. 1966 року він став співзасновником Міжнародного клубу внутрішньоочних імплантатів^[en].^[3]

Показання й ефективність

Операцію з OOKP проводять за тяжкого пемфігоїду^[en], хімічних опіків^[en], синдрому Стівенса — Джонсона, трахоми, синдрому Лаєлла та множинних відмов трансплантата рогівки^[en].^[4]

Існує значний ризик анатомічної недостатності пластинки у довгостроковій перспективі, який у невеликому дослідженні оцінюється в 19 %,^[5] причому основними ризиками є резорбція пластинки, особливо в алотрансплантатах, та глаукома.

Інше, масштабніше дослідження, яке порівнювало ООКП з менш відомим остеокератопротезом (ОКП) у 145 та 82 пацієнтів та термінами спостереження до 10 років, дало таку статистику:^{[джерело?]}

• 10-річна анатомічна виживаність: 66 % для ООКП та 47 % для ОКП
• 2-річна функціональна виживаність (гострота зору краща за 1,30 logMAR або 20/400 за таблицею Снеллена): 63 % для ООКП та 49 % для ОКП
• 10-річна функціональна виживаність (гострота зору краща за 1,30 logMAR або 20/400 за таблицею Снеллена): 38 % для ООКП та 17 % для ОКП^[6]

Інше довгострокове дослідження, проведене за участю 181 пацієнта, показує, що шанси на збереження інтактного ООКП після 18 років становлять 85 %.^[7]

2022 року ретроспективне дослідження, проведене на 82 очах за допомогою ООКП з використанням оригінальної методики Strampelli, показало анатомічну виживаність 94 % протягом 30 років спостереження. У цьому ж дослідженні також повідомлялося про гостроту зору кращу за 1,00 logMAR (або 20/200 за Снелленом) через 10 років у 81 % очей та гостроту зору 1,21 logMAR (або 20/324 за Снелленом) через 30 років.^[8]

Процедура

Операція OOKP двоетапна:^[9]

Перший етап включає п'ять процедур:

1. Око відкривається, і вся внутрішня поверхня повік, поверхня рогівки та вся рубцева тканина видаляються.
2. Внутрішню слизову оболонку щоки пересаджують на нову поверхню ока.
3. Ікло або премоляр, а також частина прилеглої кістки та зв'язок видаляються.
4. Виготовляється болтоподібна конструкція з зубо-кісткового комплексу, оснащена пластиковим оптичним циліндром.
5. Комплекс зуб-кістка-циліндр імплантується в щоку пацієнта для створення нового кровопостачання.

Етап 2 (приблизно за 4 місяці) включає дві процедури:

1. Слизова оболонка щоки, що покриває око, відкривається, і внутрішній вміст ока видаляється.
2. Комплекс зуб-кістка-циліндр видаляється зі щоки та вставляється в око, слизова оболонка щоки замінюється на імплантат.

Після завершення процедури світло тепер може проникати через пластиковий циліндр, і пацієнт може крізь нього бачити.^[3]

Історія

Цю процедуру вперше запровадив 1963 року італійський офтальмолог-хірург професор Бенедетто Стрампеллі^[it][10] в Римі.

Син генетика та агронома Назарено Стрампеллі^[it], Бенедетто Стрампеллі очолював кафедру офтальмологічної хірургії в римській лікарні Сан-Джованні-ін-Латерано^[it], де став одним із перших хірургів в Італії, які здійснили трансплантацію рогівки. 1953 року він став першим італійцем, який імплантував внутрішньоочні лінзи^[en], які виготовила за його власною розробкою компанія Rayner^[en] у Великій Британії. Стрампеллі - один із засновників (1966 року), разом із Гарольдом Рідлі^[en] та Пітером Чойсом (Peter Choyce), Міжнародного клубу внутрішньоочних імплантатів^[en] (IIIC). ^{[джерело?]}

Див. також

• Хірургія ока^[en]
• Рефракційна хірургія^[en]