Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Осієвський Євгеній Євгенович
український антрополог і журналіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Євге́ній Євге́нович Осіє́вський (14 серпня 1993, Кіровоград — 22 травня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український антрополог і журналіст, автор видань «Спільне» і «Куншт». Активіст лівих поглядів, доброволець ЗСУ. Загинув у бою під Бахмутом.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Навчався в Центральноукраїнському науковому ліцеї-інтернаті, був президентом ліцею та заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області, як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування[1][2].
2010 року закінчив ліцей і вступив до Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, бакалаврат якого закінчив з відзнакою. 2014 року вступив на магістерську програму «Політологія» Національного університету «Києво-Могилянська академія», яку також закінчив з відзнакою 2016 року[3]. Під час навчання на магістратурі зацікавився антропологією[4].
Змінив прізвище з Манько на Осієвський (дошлюбне прізвище матері)[1].
2018 року вступив до аспірантури НаУКМА за спеціальністю «Культурологія». Розпочав роботу над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату», вивчав тамтешню мову бісламу[1][5]. Готувався до етнографічної польової експедиції на острові Танна (відомому як осередок карго-культу Джона Фрума, якому була присвячена його магістерська робота[6]), гроші на поїздку відкладав зі своїх заробітків. Через пандемію Республіка Вануату припинила впускати іноземців, тому Євгеній був змушений відтермінувати поїздку й у вересні 2021 року взяв академічну відпустку[7]. Наприкінці 2021 року Республіка Вануату знову почала впускати іноземців і Євгеній почав готуватися поїхати туди в березні 2022 року, але почалось російське вторгнення[1].
Вивчав релігійні спільноти кришнаїтів[8], неоязичників[9], саєнтологів[10], мунтянівців[11] тощо — й писав про них статті для журналу «Спільне». Готував науково-популярні статті на різноманітну тематику (зокрема, про лінгвістику[12], антропологію[13], статистику[14], неврологію[15], плацебо[16], протести голодуванням[17], поведінку птахів[18] та восьминогів[19], тантал та експлуатацію при його видобутку[20], культ вуду[21] і зомбі[22], Антоні ван Левенгука та наукові курйози загалом[23] у рамках рубрики «Біззаро наука») для сайту «Куншт». Брав інтерв'ю в таких зарубіжних науковців і митців, як орнітолог Марк Бонта[24], нейробіолог Кріс Фрит[25], антрополог і дослідник ядерної зброї Г'ю Густерсон[26], режисер Майк Лі[27] або художник коміксів Девід Ллойд[28]. Також залишав кінорецензії на сайті Yabl[29] та написав есей про фільм Вернера Герцога «Скляне серце»[en] для журналу Нож[30]. Цікавився популярною культурою загалом, феноменам якої присвячував тематичні статті (про маску Ґая Фокса для «Спільного»[31], середньовічні танцювальні манії[en] для WAS[32], маргінальне мистецтво Генрі Дарджера для Bird in Flight[33]), готував комікси та проводив лекції на Kyiv Comic Con.
Під час Майдану брав участь у протестах у Кропивницькому. Був активістом лівих поглядів, прихильником організації Соціальний рух[34][5], а також вегетаріанцем і пацифістом[4][1].
Перші тижні повномасштабного російського вторгнення перебував у Ворзелі, окупованому російськими військами, в гуртожитку НаУКМА[7]. Невдовзі після евакуації описав цей досвід у статті[35]. Повернувшись у Кропивницький, 15 березня 2022 року пішов у військкомат, але йому сказали, що він не потрібний. Після цього шукав, де може бути корисним, розглядав можливість працювати військовим кореспондентом[1], взяв інтерв'ю в снайпера[36]. Протягом 2022 року продовжував писати і публікувати статті, зокрема в американському The Comics Journal[37], де вийшов його матеріал про передчуття ядерної війни в коміксі Алана Мура «Вартові»[38].
У листопаді 2022 року пішов добровольцем у ЗСУ, пройшов місяць навчань на стрільця-санітара у Великій Британії[39]. Відмовився йти на офіцера, бо був проти ієрархії[40]. Служив на посаді стрільця-санітара у 77 аеромобільній бригаді[41], з кінця січня 2023 року почав виходити на бойові завдання під Бахмутом. У перервах між бойовими виходами підготував свою останню публікацію — інтерв'ю з британським генетиком Адамом Радерфордом[en][42], записавши від руки його розшифровку на 54 сторінках блокноту. Інтерв'ю опубліковано у виданні «Куншт» за п'ять днів до його смерті[43].
Загинув 22 травня 2023 року під Бахмутом. За даними Інституту масової інформації, Євгеній став 60-м медійником, що загинули унаслідок російської агресії проти України[44].
Похований 30 травня 2023 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому[41].
Remove ads
Пам'ять
- У квітні 2024 року у Ворзелі, де жив Євгеній, відкрили пам'ятну дошку[45].
- Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського[46].
- Письменник Артем Чапай присвятив Євгенію книжку «Не народжені для війни»[47].
Публікації
Збірки коміксів
- «Воїнство небесне» (2025)
Академічні статті
- Sirens in the Panopticon: Intersections Between Ainslean Picoeconomics and Foucault's Discipline Theory // Foucault Studies, 27 (2019).
- Controlling Fictions: Methodological Paradoxes and Political Dead Ends of the New Melanesian Ethnography // Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури, Том 4 (2021).
- Osiievskyi, Y., Bonta, M. From Black Magic to Black Flags: Social Uses and Symbolic Lexicons of Cycads in Vanuatu // Journal of Ethnobiology, 2023, 43(4), 299-307.
Про повномасштабне вторгнення
Нагороди
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (30 жовтня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[48]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads