Особняк Субіз

Особняк Субіз^[3], також Отель Субіз^[4] (фр. Hôtel de Soubise) — невеликий палац в 3-му окрузі Парижа за адресою Rue des Archives, 60, знаменита брама якого виходить на вулицю Rue des Francs Bourgeois. У палаці розташований Музей історії Франції. Слово «отель» у назві вказує на особливий тип міської садиби із власним садом.

Особняк Субіз
48°51′38″ пн. ш. 2°21′30″ сх. д.
Країна	Франція[1][2]
Розташування	Quartier des Archivesd[2] Маре
Тип	private mansiond[1]
Висота	12 м
Стиль	рококо, готика і Французьке бароко
Архітектор	Pierre-Alexis Delamaird
Дата заснування	1705
Адреса	rue des Francs-Bourgeoisd
Особняк Субіз Особняк Субіз (Франція)
Медіафайли у Вікісховищі

В'їзна брама, що збереглася від особняка конетабля Кліссона

Історія будівлі

У 1371—1375 конетабль Олів'є де Кліссон побудував на цій ділянці землі свій особняк. Від його споруди збереглися укріплені ворота з двома баштами-турелями з боків, що виходять на вулицю Архівів.

У 1553 будівля перейшла до герцога Гіза, який вирішив повністю пребудувати особняк. Від палацу Гізів до наших днів дійшли каплиця й зал варти (фр. salle des gardes), де в XVI столітті проходили збори Католицької ліги. Можливо, саме тут була задумані Варфоломіївська ніч та повстання 1588 року^[5]. За Марії де Гіз, останньої прямої спадкоємиці старшої гілки дому Гізів, в особняку було засновано блискучий театр, в постановках якого зокрема брали участь Корнель, Лермі, Шарпантьє.

Після смерті Марії де Гіз в 1688, особняк у 1700 придбав принц Субіз, Франсуа де Роан (1630—1712). У 1705 нові господарі розпорядилися повністю переробити особняк, залишивши від старого лише в'їзну браму як боковий вхід.

Архітектором було призначено П'єра Деламера, який, як і власник, був родом зі Страсбурга. Будівництво велося в 1705—1709. За облашутвання інтер'єру відповідав архітектор і декоратор Жермен Бофран (1667—1754). Інтер'єр готелю Субіз вважається чи не найкращим зі збережених інтер'єрів у стилі рококо. Саме особняк Субіз та ще палац Марлі є чудовими зразками зародження цього стилю. Особливої уваги заслуговує «Овальний салон» (або «салон Принцеси»), чиї стіни оздоблені дзеркалами та картинами, що маскують перехід від стін до стелі. Таким чином, в салоні немає жодної прямої лінії.

Після втечі Роанів до Австрії, їхній особняк в 1808 викуплено державою. Наполеон I розмістив у ньому Національні архіви Франції.

1867 року, за Наполеона III, на базі Архівів було засновано Музей історії Франції.