Ошеровський Матвій Абрамович

Матвій Абрамович Ошеро́вський (24 жовтня 1920, Ростов-на-Дону, Всевелике Військо Донське — 12 травня 2009, Москва, Росія) — український і російський театральний актор, режисер і педагог. Народний артист Української РСР (1973).

Ошеровський Матвій Абрамович
Зображення
Народився	24 жовтня 1920(1920-10-24)  Ростов-на-Дону, Донська область, РСФРР
Помер	12 травня 2009(2009-05-12) (88 років)  Москва, Росія  цереброваскулярні хвороби
Поховання	Востряковський цвинтар
Діяльність	актор театру, театральний режисер
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Нагороди та премії

Біографія

Народився 24 жовтня 1920 року у місті Ростові-на-Дону (тепер Росія). 1946 року закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Москві (майстерні Михайла Тарханова і Василя Сахновського / Олексія Попова) та аспірантуру під керівництвом Михайла Кедрова^[1].

Протягом 1946—1951 років працював актором і режисером Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Протягом 1952—1961 років режисер театрів музичної комедії Горькому, Воронежі (1955—1960), Краснодарі; протягом 1962—1977 років — головний режисер Одеського театру музичної комедії. Викладав в Одеському театрально-художньому училищі.

З 1977 року викладав в Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних у Москві. Професор Державного інституту театрального мистецтва. Останні роки життя провів, працюючи педагогом-консультантом в Московському музичному театрі «Гелікон-Опера»^[1]. Помер в Москві 12 травня 2009 року. Похований в Москві на Востряковському кладовищі^[2].

Творчість

В Харківському українському драматичному театрі зіграв ролі

• Олег Кошовий («Молода гвардія» за Олександром Фадєєвим);
• Шура Зайцев («Старі друзі» Леоніда Малюгіна).

В Одеському театрі музичної комедії поставив спектаклі

• «На світанку», «Четверо з вулиці Жанни» Оскара Сандлера;
• «Прекрасна Єлена» Жака Оффенбаха;
• «Весела вдова» Франца Легара;
• «Моя чарівна леді» Фредеріка Лоу;
• «Квітка Міссісіпі» Дж. Керна;
• «Біля рідного причалу» Василя Соловйова-Сєдого;
• «Витівки Хануми» Гії Канчелі;
• «Людина з Ламанчі» М. Лі;
• «Сто чортів і одна дівчина» Тихона Хреннікова;
• «Цілуй мене, Кет» Коула Портера;
• «Російський секрет» Володимира Дмитрієва;

В інших театрах Одеси поставив

• «Безприданницю» Олександра Островського;
• «Голубі олені» Олексія Коломійця (Російський драматичний театр імені Іванова);
• «Тараса Бульбу» Миколи Лисенка (Одеський театр опери та балету).

Почесні звання

• Заслужений артист РРФСР з 29 вересня 1960 року^[3][1];
• Народний артист УРСР з 1973 року;
• Народний артист Росії з 5 червня 2000 року^[4][1].

У культурі

У гумористичному оповіданні Г. Голубенка «Трагедія в легкому жанрі»^[5] про створення музичної вистави «Старі будинки» («Все починається з кохання») знайшов відображення епізод зняття М. Ошеровського з посади головного режисера Одеської музкомедії^[6]. Матвій Ошеровський зображений під ім'ям «Модест Абрамович Борщаговський», а Михайло Водяной — під ім'ям «головний артист».

Вшанування пам'яті

12 травня 2010 року в Одесі, на Другому християнському кладовищі, відкрито кенотаф Матвію Ошеровському^[7].