Павленко-Черниченко Ганна Іванівна

Ганна Іванівна Павле́нко-Черниченко (помилково Галина; нар. 8 грудня 1919, Петриківка — пом. 2 лютого 2008, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1944 року^[1]. Дочка художниці Параски Павленко, сестра художниці Віри Павленко.

Павленко-Черниченко Ганна Іванівна
Народження	8 грудня 1919(1919-12-08)  Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР
Смерть	2 лютого 2008(2008-02-02) (88 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	художниця
Працівник	Київський експериментальний кераміко-художній завод
Член	Спілка радянських художників України
Мати	Павленко Параска Миколаївна
Брати, сестри	Павленко Віра Іванівна
Нагороди	Премія імені Катерини Білокур

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павленко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черниченко.

Життєпис

Народилась 8 грудня 1919 року у селі Петриківці (нині Дніпропетровська область, Україна). Перші уроки малярства отримала від своєї матері^[2]. 1941 року закінчила Київську школу народних майстрів.

З 1944 по 1986 рік працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі^[1]. Жила у Києві, в будинку на провулку Академіка Філатова, № 3/1, квартира № 60 та в будинку на вуиці Архітектора Вербицького, № 10-А, квартира № 163^[3]. Померла у Києві 2 лютого 2008 року.

Творчість

Працювала в галузі декоративного мистецтва (петриківський розпис). Виконувала декоративний розпис на фарфорових та керамічних виробах — вазах, тарелях, сервізах для чаю та кави, сувенірах; декоративні панно на папері. Авторка художніх листівок, книжкової графіки, ескізів розписів тканин^[2]. Серед робіт:

• сервіз «Ювілейний» (1969);
• таріль «Синій травень» (1970);
• ваза «Мальва» (1970);
• сервіз «Вечірній» (1973);
• ваза «Наталка» (1974);
• ваза «325 років возє’днання» (1979, форма Ярослави Козлової).

Розписала бібліотеку Національного музею російського мистецтва у Києві; у 1960-ті роки створила вітражі у Музеї українського народного декоративного мистецтва.

До 100-літніх роковин з дня смерті Тараса Шевченка виконала орнаментальний розпис декоративної вази з портретом поета (порцеляна, надполивний розпис, золочення; автор форми — Лідія Митяєва; Національний музей українського народного декоративного мистецтв).

Брала участь у республіканських виставках з 1936 року, всесоюзних — з 1938 року, зарубіжних — з 1937 року.

У колекції відділу кераміки і скла Національного музею українського народного декоративного мистецтва у Києві нараховується 273 одиниці порцелянових виробів авторства художниці, та 154 одиниці декоративних розписів на папері. Велика інтер'єрна ваза, розписана нею, прикрашала представництво України в Організації Об'єднаних Націй^[1].

Відзнаки

• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР^[4];
• Орден Трудового Червоного Прапора (1971; за особисті творчі здобутки і вагомий внесок у вітчизняне декоративно-прикладне мистецтво)^[1];
• Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1977 року;
• Премія імені Катерини Білокур за 1994 рік^[1].

Плутанина з іменем

У різних джерелах її називають Ганною або Галиною. Імовірно ім'я Галина помилково почала застосовувати мистецтвознавиця Наталія Глухенька у 1973 році^[5] (написані прописом, ці імена могли переплутати), того року в іншій книжці правильно використавши ім'я Ганна^[6]. Надалі це призвело до помилкового використання імені Галина в деяких джерелах^[7][8]. Але з низки надійних джерел випливає, що справжнім ім'ям художниці є Ганна^{[9][6][10][11][12]}.