Павлов Олег Олегович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлов.

Оле́г Оле́гович Па́влов (16 березня 1970, Москва — 7 жовтня 2018, там само) — російський письменник та нарисовець.

Олег Олегович Павлов
Народився	16 березня 1970(1970-03-16) Москва, СРСР
Помер	7 жовтня 2018(2018-10-07) (48 років) Москва ·інфаркт міокарда
Громадянство	Російська Федерація
Діяльність	письменник публіцист нарисовець
Сфера роботи	література[1], проза[1], оповідання[1] і публіцистика[1]
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Заклад	Літературний інститут імені Горького
Знання мов	російська[2][1][3]
Мова творів	російська
Нагороди	Російська Букерівська преміяd (2002) Премія Олександра Солженіцина (2012)
Сайт: opavlov.orc.ru
Павлов Олег Олегович у Вікісховищі

Біографія і творчість

Олег Павлов вперше опублікував свою роботу в «Літературній газеті» у віці 16 років.^[4] Літературний дебют письменника відбувся в 1990 році в журналі «Новый мир», де було представлено цикл його оповідань «Вартові елегії». Успіх і визнання автору приніс роман «Казенна казка», опублікований у 1994 році .

Лауреат літературних премій журналів «Новый мир» (1994), «Октябрь» (1997, 2001, 2007), «Знамя» (2009).

У 2002 році за повість «Карагандинські дев'ятини» отримав премію «Російський Букер».

Також ставав фіналістом російських літературних премій «Національний бестселер», «Велика книга», «Ясна Поляна». У 2011 році потрапив до списку фіналістів премії «Російський Букер Десятиліття».

У 2012 р. «за сповідальну прозу, проникнуту поетичною силою і співчуттям; за художні та філософські пошуки сенсу існування людини в надзвичайних обставинах» Олегу Павлову присуджена премія Олександра Солженіцина.^[5][6]

У 2017 р. нагороджений літературною премією «Angelus»^[7], яка передбачена для авторів з Центральної Європи, чиї роботи розкривають теми, найбільш актуальні для сьогодення, щоб спонукати до роздумів і поглибення знань про світ інших культур.

Твори письменника перекладалися на англійську, французьку, китайську, італійську, голландську, польську, угорську, хорватську мови^[8].

Бібліография

• Степная книга. — СПб., 1998. — ISBN 978-5-8370-0213-7.
• Казённая сказка. — 1999. — ISBN 5-264-00039-5.
• Повести последних дней. — 2001. — ISBN 5-227-01543-0.
• Русский человек в XX веке. — 2003. — ISBN 5-85887-166-6.
• Антикритика. — 2005. — ISBN 5-93824-006-2.
• В безбожных переулках. — 2007. — ISBN 978-5-9691-0094-7.
• Степная книга. — 2008. — ISBN 978-5-9691-0316-X.
• Асистолия. — 2010. — ISBN 978-5-9691-0553-9.
• Гефсиманское время. — 2011. — ISBN 978-5-9691-0651-2.
• Дневник больничного охранника. — 2012. — ISBN 978-5-9691-0714-4.
• Казённая сказка. — 2012. — ISBN 978-5-9691-0773-1.
• Дело Матюшина. — 2013. — ISBN 978-5-9691-0798-4.

• Карагандинские девятины, или Повесть последних дней. — 2013. — ISBN 978-5-9691-0838-7.

Літературні премії та нагороди

• 1995 — премія журналу «Новый мир»
• 1997, 2002 — премія журналу «Октябрь»
• 2009 — премія журналу «Знамя»
• 2002 — премія «Русский Букер»
• 2012 — премія Олександра Солженіцина
• 2017 — премія «Angelus»

Інтерв'ю

• О роли писателя в жизни современной России, исповедальной прозе и «писателях-оппозиционерах» [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Частный корреспондент, 2012 г.
• Интервью Олега Павлова проекту «Неудобная Литература» [Архівовано 16 грудня 2018 у Wayback Machine.], 2011 г.
• «Мы рождаемся для страданий», «Литературная Россия», 2010 г.
• «Книги — это молчащие друзья» [Архівовано 10 грудня 2018 у Wayback Machine.], «Российская газета», 2010 г.
• Интервью Олега Павлова [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] литературно-философскому журналу «Топос», 2005 г.
• Беседа с Т.Бек для журнала «Вопросы литературы», 2003 г.
• Интервью Олега Павлова [Архівовано 21 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Русскому журналу», 2002 г.
• Видеоинтервью «Портрет писателя»

Див. також

• Премія Олександра Солженіцина