Павлов Юрій Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Павлов.

Юрій Павлович Па́влов (25 липня 1935, Кіпешино — 8 жовтня 2019, Дніпро) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 2009 року^[1]. Батько художниці-монументалістки Тетяни Корольової-Павлової^[2].

Павлов Юрій Павлович
Народився	25 липня 1935(1935-07-25)  Кіпешино, Троїцький район, Західно-Сибірський край, РСФРР, СРСР
Помер	8 жовтня 2019(2019-10-08) (84 роки)  Дніпро, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище і Харківський художньо-промисловий інститут (1965)
Вчителі	Рябінін Микола Леонідович і Сизиков Валентин Васильович
Членство	Спілка радянських художників України
Діти	Корольова-Павлова Тетяна Юріївнаd і Павлов Олег Юрійовичd
Нагороди

Біографія

Народився 25 липня 1935 року в селі Кіпешиному (нині Троїцький район Алтайського краю, Росія). З 1947 року мешкав у Дніпропетровську, де закінчив художнє училище^[3]. 1965 року закінчив Харківський художньо-промисловий інститут, де навчався у Миколи Рябініна, Валентина Сизикова.

Мешкав у Дніпропетровську в будинку на проспекті Пушкіна, № 61, квартира № 13 та у будинку на вулиці Космодромній, № 9, квартира № 83^[4]. Помер у Дніпрі 8 жовтня 2019 року.

Творчість

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури. Серед станкових робіт:

• «Батьківщина у полум'ї» (1964, співавтор Є. Троян);
• «Наші діди» (1966);
• «Мати» (1967);
• «Портрет художника» (1967);
• «Монтажники і сонце» (1974);
• «Учителька Н. Гультяєва» (1975);
• «Материнство» (1979);
• «Юність» (1985);
• «Сорок перший рік» (1985).

Деякі роботи зберігаються у Дніпровському художньому музеї.

Його пам'ятники та меморіальні дошки встановлено в містах України (у Дніпропетровській області — понад 20), Білорусі, Росії, зокрема:

у Дніпрі

• рельєфи на пілонах моста через Дніпро (1967);
• меморіальний комплекс на Соборній площі (1968—1970);
• скульптура «Лев» у парку імені Тараса Шевченка (1972; 48°27′40.97″ пн. ш. 35°04′14.23″ сх. д.);
• декоративний фонтан «Муза Талія» (1974, Дніпровський академічний театр опери та балету; Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР)^[3];
• барельєфи «Гайдамаки», «Навіки разом», «Загибель ескадри» і фігура «Музи»^[3] на фасаді Музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка (1978—1979);
• меморіальна дошка Дмитру Кедріну (1985);
• пам'ятник студентам технікуму залізничного транспорту, що загинули, захищаючи Дніпропетровськ у роки німецько-радянської війни (1988);
• пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам (1989);
• «Козацьке поло» (2008).

скульптура «Лев»	фонтан «Муза Талія»	«Навіки разом»	«Гайдамаки»	пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам

в інших місцях

меморіальний комплекс «Дніпровський плацдарм».

• меморіальний комплекс «Дніпровський плацдарм» у селі Військовому Дніпровського району Дніпропетровської області (1985);
• меморіальний комплекс «Острів сліз» у Мінську (1996, у співавторстві);
• пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам у Мінську (1993);
• пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам у Могильові (2002).

Брав участь у республіканських виставках з 1965 року. Персональна виставка відбулася у Дніпропетровську у 2015 році.