Рябінін Микола Леонідович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Рябінін.

Мико́ла Леоні́дович Рябі́нін (31 липня 1919, с. Красне, нині Костромської області Росії — 9 березня 1992, Харків) — український скульптор.

Рябінін Микола Леонідович
Народився	31 липня 1919(1919-07-31)  Костромська губернія, Російська СФРР
Помер	9 березня 1992(1992-03-09) (72 роки)  Харків, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Київський державний художній інститут (1945)
Відомі учні	Чумак Іван Михайлович, Литвинов Володимир Олексійович, Гасанов Раміз Фіруз-огли, Шилімова Олена Аполлінаріївна, Сидоренко Петро Миколайович, Кізієв Петро Іванович, Самусь Анатолій Федорович, Жуковська Любов Гнатівна, Ястребов Ігор Павлович, Юрченко Петро Павлович, Онищенко Сергій Степанович, Чеканьов Костянтин Іванович, Махринська-Степачова Галина Павлівна, Низова Емілія Миколаївна, Петренко Надія Іванівна, Павлов Юрій Павлович, Шилімов Анатолій Панасович, Зорін Михайло Гаврилович, Морозов Юрій Васильович, Дикий Андрій Арсентійович і Журавльов Дмитро Михайлович
Заклад	Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, Харківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут
Членство	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
Нагороди

Біографічні дані

Навчався в Московському художньо-промисловому училищі імені Михайла Калініна (1933—1937, викладачі С. Євангулов, Б. Ланге), в Московському художньому інституту імені Василя Сурикова (1937, 1941—1944, викладачі В. Домогацький, Л. Шервуд, О. Матвеєв). Закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; 1944—1945), де навчався у Макса Гельмана.

Викладав:

• у 1946—1947 роках — у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва (серед учнів Богдан Попович, Василь Власов, Зінаїда Расіна);
• у 1947—1956 роках — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (серед учнів Василь Одрехівський);
• у 1956—1966 роках — у Харківському художньому інституті (серед учнів Костянтин Чеканьов, Володимир Петренко).

Член Харківської організації Спілки художників України від 1946.

Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1947. Персональна виставка: Харків — 1957.

Був членом КПРС від 1953 року.

Твори

• Тематичні композиції:
  • «Прикордонники» (1937),
  • «Месник» (1945),
  • «Кубинський повстанець» (1961),
  • «Ми повернемося» (1974).
• Портретні скульптури:
  • «Олекса Довбуш» (1951, у співавторстві з Володимиром Сколоздрою),
  • «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1953),
  • «Гуцул» (1959),
  • «Узбечка»,
  • «Жінка з Нубії» (1967),
  • «Андрій Желябов» (1979),
  • «Мати» (1970—1971),
  • «Микола Кибальчич» (1971),
  • «Полтавчанка» (1975, вапняк, 55×36×36),^[1]
  • «Сільська вчителька» (1975, граніт, 45×38×30),^[1]
  • «Портрет тракториста С. Гончаренка» (1979, литий цемент, 56×62×49).^[2]
  • «Портрет коваля П. Петренка» (1979, литий бетон, 25×53×18).^[2]
  • «Телятниця Настя Бабич» (1982),
  • «Телятниця Галя Бондарчук» (1982),
  • «Офіціантка колгоспної їдальні» (1982).
  • «Доярка Л. Хоменко» (1982),^[3]
• Пам'ятник Михайлові Коцюбинському в Харкові (спільний проєкт з графіком Анатолієм Алло^[4]).
• Пам'ятник-погруддя двічі Героєві Соціалістичної Праці Олександрові Морозову (Брянськ, 1982).

Звання, премії, нагороди

• Народний художник УРСР (1964).
• Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1973).
• Лауреат Сталінської премії (1952).
• Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.