Пагор Дмитрій Олексійович

Дмитрій Олексійович Пагор (10 квітня 1992, с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область, Україна — 19 лютого 2014, Хмельницький, Україна) — український активіст Євромайдану, боєць Небесної Сотні. Герой України.

Дмитрій Пагор
Народився	10 квітня 1992(1992-04-10) с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область, Україна
Помер	19 лютого 2014(2014-02-19) (21 рік) Хмельницький, Україна ·кульове поранення в голову
Поховання	с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область, Хмельницький
Діяльність	студент
Конфесія	християнин
Нагороди	Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис

Заочно навчався в Подільському державному аграрно-технічному університеті в Кам'янці-Подільському.

У Хмельницькому працював на автомобільній мийці. Друзі по роботі сказали, що на Майдан хлопець пішов через свої переконання.

Д. Пагор грав у футбол, виступаючи за місцеву команду в його рідному селі Хропотова на першість Чемеровецького району.^[1]

Сім'я

Мати, батько та старший брат.

Загибель у Хмельницькому

Загинув увечері в Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки була відкрита стрілянина. Був поранений у голову, невдовзі помер у лікарні. «У морзі нам сказали, що в нього кульове поранення, ніби то стріляли із автомата Калашникова, але кулі не показали. Діма закривав собою дівчину, коли лунали постріли», — розповів дядько загиблого.

Вшанування пам'яті

1 грудня 2014 року при вході в Інститут механізації та електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету встановлено пам'ятний знак Дмитру Пагору^[2].

Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі стипендій імені Героїв Небесної Сотні для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту стипендію імені Дмитра Пагора за спеціальністю «Агроінженерія». ^[3]

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності^[4]
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)^[5]