Падох Василь Петрович

Васи́ль Петро́вич Па́дох (нар. 12 травня 1880, Бонарівка, Стрижівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — пом. 9 червня 1919, Сливки, Станиславівський повіт, Станиславівська військова область, Західноукраїнська Народна Республіка) — український громадсько-політичний діяч доби ЗУНР, правник, доктор права, офіцер австро-угорської армії. Відповідно до чинних норм українського законодавства може бути причисленим до борців за незалежність України у XX столітті^[1].

Василь Падох Василь Петрович Падох
Прапор Комісар судового повіту Янів Львівської військової області
1918 — 1919
Президент:	Євген Петрушевич
Народження:	12 травня 1880(1880-05-12) Бонарівка, Стрижівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть:	9 червня 1919(1919-06-09) (39 років) Сливки, Станиславівський повіт, Станиславівська військова область, Західноукраїнська Народна Республіка
Причина смерті:	розстріл
Поховання:	Самбір
Національність:	українець
Країна:	Австро-Угорщина  ЗУНР
Релігія:	греко-католик
Освіта:	Українська державна чоловіча гімназія Львівський університет
Ступінь:	доктор права
Рід:	Падохи
Військова служба
Роки служби:	1914 — 1918
Рід військ:	Сухопутні війська
Звання:	Поручник
Битви:	Перша світова війна Зимова битва в Карпатах

Біографія

Народився 12 травня 1880 року в селі Бонарівка. У 1902 році закінчив Українську державну чоловічу гімназію у Перемишлі^[2]. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Львівського університету, після чого здобув ступінь доктора права^[3]. Проходив підготовку до адвокатської практики як концепієнт у містах Самбір та Янів на Львівщині^[3].

Під час Першої світової війни служив офіцером в австро-угорській армії. Потрапив у російський полон і був інтернований до табору для військовополонених у Самарській губернії^[4]. У листі до Михайла Грушевського як одного з лідерів Центральної Ради від 28 березня 1917 року звертався з проханням про перевід українців-галичан з таборів полонених в українські губернії. Заради цього він був готовий проміняти свій фах правника на працю землероба, адже вважав, що і це буде для нього волею в Україні^[5].

Після повернення з полону у 1918 році працював у Самборі як кандидат в адвокати. У 1918 році став першим старостою Янівського судового повіту, утвореного в межах Городоцького повіту Львівської військової області Західноукраїнської Народної Республіки^[4]. Брав активну участь у громадському та політичному житті Львівщини^[4].

9 червня 1919 року замордований польськими жандармами разом з Степаном Сілецьким в лісі поблизу села Сливки на Рожнятівщині. Стратою доктора Падоха займались солдати із 6-ї роти 30-го піхотного полку польської армії. Розстрільною командою керував капрал Каролак^[6]. На початку похований у селі Сливки, у 1922 році перепохований родиною Сілецьких у їхньому родинному склепі в Самборі^[7].

Родина

Був одружений із донькою Івана Сілецького (1856—1919) — українського громадського діяча, професора учительської семінарії в Самборі (1895—1919).