Паламар Святослав Ярославович

Святосла́в Яросла́вович Палама́р (нар. 10 жовтня 1982(19821010), Новий Розділ, Львівська область) — український військовослужбовець, підполковник^[2], заступник командира 12 бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. На війні на сході України з початку серпня 2014 року. Учасник оборони Маріуполя під час російського вторгнення в Україну. Герой України (2022).

Святослав Паламар Паламар Святослав Ярославович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	10 жовтня 1982(1982-10-10) (42 роки)  Новий Розділ, Львівська область, Українська РСР, СРСР[1]
Національність	українець
Alma Mater	Львівський торговельно-економічний університет, Харківський національний університет внутрішніх справ (2024).
Псевдо	«Калина»
Військова служба
Роки служби	2014—т.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов» (з 2014)  80 ОДШБр
Війни / битви	Війна на сході України * Російське вторгнення в Україну (2022) ** Бої за Маріуполь (2022) ** Блокада Маріуполя
Командування
на 2022 Полк «Азов», заст. командира
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького Медаль «За військову службу Україні» Нагрудний знак «За доблесну службу» Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паламар.

Життєпис

Народився в містечку поблизу Львова. Навчався у Львівському торговельно-економічному університеті, який закінчив після академічної відпустки, під час котрої служив у Збройних силах України. В 2024 закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ психології. Працював комерційним директором одного з підприємств.

Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Має дружину, сина та дочку^[3][4].

Російське вторгнення в Україну (2022)

Святослав з перших днів російського вторгнення в Україну брав участь в обороні Маріуполя. З 1 березня 2022 року разом зі своїми побратимами з полку взятий в облогу, під час якої завдають відчутних втрат ворогу.

19 березня 2022 року під час щоденного відеозведення відхилив пропозицію Володимира Зеленського щодо відступу полку «Азов» з Маріуполя^[5].

10 квітня 2022 року записав відеозвернення, в якому розповів про оборону Маріуполя, повідомивши, що понад два тижні ніхто не спілкується з представниками полку, звинуватив політиків у бездіяльности.

Це пам'ятати про нас, пам'ятати вічно про Маріуполь, розказувати про це, але це місто-мученик. Це місто-борець. І ми не в минулому, ми в теперішньому. Це коли ти читаєш про себе зі скорботою, а ти ще є. Ти ще живеш надією, ти розумієш, що до тебе повинні прийти. І особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти[6].

20 квітня 2022 року опублікував відеозвернення, в котрому повідомив про готовність евакуюватися, разом із цивільними мешканцями, пораненими бійцями та тілами загиблих, із оточеного Маріуполя^[7]. Паламар вважає, що в Маріуполі Путін утилізовує російських військових, які чинили звірства на Київщині^[8].

8 травня 2022 року взяв участь у пресконференції захисників «Азовсталі» для іноземних журналістів, де критикував владу за неналежну увагу до військових, які боронять Маріуполь та сприяють евакуації мирного населення з окупованого комбінату^[9].

20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва України здався у полон^[10][11].

21 вересня 2022 року за посередництва президента Туреччини Реджепа Ердогана та спадкового принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана в рамках угоди щодо обміну військовополоненими та Віктора Медведчука, інтернований до Туреччини, щоб залишитися там до закінчення війни^{[12][13][14][15][16]}.

8 липня 2023 року повернений на територію України^[17].

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, вірність військовій присязі^[18][19];
• Орден Данила Галицького (17 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[20];
• Медаль «За військову службу Україні» (13 березня 2019) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[21];
• Нагрудний знак «За доблесну службу»^{[джерело?]};
• Нагрудний знак «Захиснику Маріуполя»^{[джерело?]};
• Нагрудний знак «За відзнаку в службі»^{[джерело?]};
• Почесна відзнака «За честь та гідність»^{[джерело?]};
• Почесна відзнака «Військової школи ім. Євгена Коновальця» «Не ридать, а здобувать»^{[джерело?]};
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом»^{[джерело?]};
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя»^{[джерело?]}.