Палац князя Олексія

Палац князя Олексія (також Палац правителів князівства Феодоро) — усталена в історичній науці назва руїн будівлі на Мангупі, яку прийнято вважати резиденцією правителів Феодоро. Розташовувався в центральній частині плато, за 120 метрів на південний схід від Великої базиліки^[1]. В ансамблі комплексу фортеці та печерного міста «Мангуп-Кале» Палац правителів князівства Феодоро оголошений пам'яткою культурної спадщини України національного значення^[2]. Археологічні розкопки, які планомірно ведуть на пам'ятнику з 2006 року, ще далекі від завершення^[3].

Палац князя Олексія
44°35′34″ пн. ш. 33°48′03″ сх. д.
Країна	Україна і  Росія
Розташування	Крим
Тип	палац і пам'ятка археології[d]
Палац князя Олексія Палац князя Олексія (Україна) Показати на мапі Україна Палац князя Олексія Палац князя Олексія (Росія) Показати на мапі Росія
Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Палац, в архітектурно-планувальному виконанні, як укріплена резиденція світського феодала, був складним багатофункціональним комплексом^[4]. Дослідники в різний час по-різному реконструювали його зовнішній вигляд. А. Якобсон вважав палац у формі асиметричної в плані будівлі — складний ансамбль з приблизно десятка пов'язаних один з одним приміщень, розташованих за північ-південь^[5], Є. Суров, за результатами розкопок 1968 року вважав будову суворо симетричною, як двоповерхову прямокутну будівлю зі зверненим на південь головним фасадом^[6]. А. Герцен, за результатами багаторічних робіт Мангупської експедиції, пропонує своє бачення палацу, підтримуване багатьма істориками. Сучасна реконструкція спирається на ідеї Якобсон і більш ранні, Лепера, розвиваючи їх у світлі останніх досліджень і передбачає складний комплекс будівель, іноді різночасних, різної поверховості (від одного до трьох у кутових вежах), з внутрішнім парадним двором та колонами двоповерхової галереї перед^[3][7].

Історія

Сліди житлової та господарської забудови на місці палацу датуються з ранньовізантійського часу (VI—VII століття) і місце було заселене у всі періоди життя городища^[8]. За висновками Олександра Герцена палац побудований на місці і, частково, з матеріалу руїн резиденції візантійського намісника часів Юстиніана I VI—VII століття. Від стародавньої будівлі використано кам'яні блоки та численні архітектурні деталі (зокрема, декоративні деталі з проконесського мармуру з острова Мармара, що постачався до Криму за часів ранньої Візантійської імперії). Від візантійських будівель збереглися нижні частини кладок, які на час будівництва палацу вже були приховані землею^[9].

У XIV столітті на місці палацу, поза стінами цитаделі, розташовувалася група садиб, одна з яких, виділяючись розмірами, могла бути резиденцією першої особи міста. Усі садиби загинули у пожежі кінця того ж століття^[5]. У «поемі ієромонаха Матвія», котрий відвідав Мангуп у 1390-х роках, на думку А. Герцена, палац не згадується — можливо, перший палац нічим, від інших будівель, не виділявся і мандрівник не звернув на нього увагу^[10]. У науково-популярній книзі «Княжество Феодоро та його князі» стверджується, що Матвій миттю згадує побачені ним «чудові кам'яні палати», з «портиками та колонами»^[11].

Час будівництва храму, на думку істориків, відомий з грецького напису на притолоці дверей, що говорить

ср.-грец. [Ἐκτίσθη ὁ πύργος? οὗ]τος μετὰ τοῦ παλατ-[ίου καὶ σὺν τῷ εὐλ]ογημένῳ κάστρ-[ῳ, ὃ νῦν ὁρᾶται, ὑπὸ] ἡμερῶν κυροῦ Ἀλ[εξίου αὐθέντου πόλεω]ς Θεοδώρους καὶ πα[ραθαλασσίας, μηνὶ Ὀκτ]οβρίῳ, ἔτους ͵ςϠλδ[12]

У перекладі В. Латишева текст виглядає так:

Побудовано цей храм з благословенною фортецею, яка нині видно, за днів пана Олексія, господаря міста Феодоро та помор'я і ктитора [храму] святих славних, боговенчанних, великих царів, рівноапостольних Костянтина та Олени, [··] жовтня, в шостий індикт, 6936 року^[13].

Деякі будівлі вчені належать до часу князя Ісаака (1465—1474). Після падіння Мангупа в 1475 палац був повністю зруйнований, «щоб нічого не нагадувало про мангупських князів»^[8][14][9].

Вивчення

Пам'ятник відомий лише з археологічних досліджень, оскільки, на відміну інших пам'яток городища, не згадується мандрівниками і істориками. Палац «знайшов» у 1912 році Р. Лепер, який почав розкопки земляного пагорба в центральній частині Мангупського плато. Протягом двох наступних сезонів вчений відкрив контури великих архітектурних об'єктів — центральну частину палацового комплексу^[15][8]. А. Якобсон, за дослідженнями 1938 року, виділяв три етапи життя палацу: перший історик датував у широких межах XIV століттям, який закінчився наприкінці того ж століття пожежею та руйнуванням. Другий — реконструкція (або нове будівництво в правління князя Олексія до 1470-х років і третій закінчувався падінням Мангупа в 1475 році^[6]. У 1968 році розкопки пам'ятника проводив Є. Суров^[5], з 2006 постійні дослідження веде Мангупська археологічна експедиція.