Палладій (Раєв-Писарев)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Раєв.

Митрополи́т Палла́дій (у світі — Павло Іванович Раєв, при народженні Писарєв; 2 липня (20 червня) 1827, село Пешелань Арзамазького повіту, Нижньогородська губернія — †17 грудня 1898, Санкт-Петербург) — релігійний діяч РПЦ. З 18 жовтня 1892 до смерті — митрополит Санкт-Петербурзький та Ладозький, провідний член Святійшого синоду.

Митрополит Палладій Павло Іванович Раєв
Митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький
18 жовтня 1892 — 5 грудня 1898
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Ісидор (Нікольський)
Наступник:	Антоній Вадковський
Архієпископ Карталинський та Кахетинський, Екзарх Грузії
29 вересня 1887 — 18 жовтня 1892
Попередник:	Павло Лебедєв
Наступник:	Володимир (Богоявленський)
Архієпископ Казанський та Свіязький
21 серпня 1882 — 29 вересня 1887
Попередник:	Сергій Ляпидевський
Наступник:	Павло Лебедєв
Архієпископ Рязанський та Зарайський] до 12 квітня 1881 — єпископ
9 вересня 1876 — 21 серпня 1882
Попередник:	Олексій Ржаніцин
Наступник:	Феоктіст Попов
Єпископ Тамбовський та Шацький
13 червня 1873 — 9 вересня 1876
Попередник:	Феодосій (Шаповаленко)
Наступник:	Палладій Ганкевич
Єпископ Вологодський та Устюзький
15 липня 1869 — 13 червня 1873
Попередник:	Павло Доброхотов
Наступник:	Феодосій (Шаповаленко)
Єпископ Ладозький, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
18 грудня 1866 — 15 липня 1869
Попередник:	Аполлос Бєляєв
Наступник:	Павло Лебедєв
Альма-матер:	Нижньогородська духовна семінарія
Діяльність:	православний священник, релігійний лідер
Ім'я при народженні:	Павел Иванович Писарев
Народження:	20 червня (2 липня) 1827(1827-07-02) село Пешелань, Нижньогородська губернія
Смерть:	5 (17) грудня 1898(1898-12-17) (71 рік) Санкт-Петербург
Похований:	Isidorovskaya Church of the Alexander Nevsky Lavrad
Чернецтво:	15 січня 1861
Єп. хіротонія:	18 грудня 1866
Нагороди:
Палладій у Вікісховищі

Життєпис

Народився в сім’ї священика. Навчався у Нижньогородському духовному училищі та Нижньогородській духовній семінарії.

1852 – закінчив Казанську духовну академію зі ступенем магістра богослов’я і призначено вчителем логіки та психології у Нижньогородській духовній семінарії, та викладачем татарської мови.

15 серпня 1856 – рукопокладений у священика до нижньогородської Покровської церкви.

1860 – став вдівцем.

15 січня 1861 – прийняв чернечий постриг з іменем Палладій, на честь Палладія Антиохійського.

18 лютого 1862 – зведений в сан архімандрита.

28 серпня 1863 — інспектор Санкт-Петербурзької духовної семінарії.

2 грудня 1864 — ректор Санкт-Петербурзької духовної семінарії.

18 грудня 1866 – хіротонія в єпископа Ладозького, першого вікарія Санкт-Петербурзької єпархії.

15 липня 1869 — єпископ Вологодський та Устюзький.

За його вказівкою у Вологді зведена нова дзвіниця Софійського собору ^[1].

13 червня 1873 — єпископ Тамбовський та Шацький.

9 вересня 1876 — єпископ Рязанський та Зарайський.

12 квітня 1881 – зведений в сан архієпископа.

21 серпня 1882 — архієпископ Казанський та Свіязький.

1886 – заснував Царевококшайський Богородично-Сергієвський жіночий монастир.

29 вересня 1887 — архієпископ Карталинський та Кахетинський, екзарх Грузії.

1888 – нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуці.

18 жовтня 1892 – призначений до Санкт-Петербурзької катедри із зведенням в сан митрополита і до провідного члена Синоду^[2]. Прибув до Санкт-Петербургу 19 листопада того ж року.

14 травня 1896 очолив коронацію царя Миколи ІІ та його дружини Олександри. Тоді ж отримав діамантовий хрест для носіння на митрі.^[3].

В кінці 1898 захворів. 5 грудня о 2.40 помер.

Похований в Ісидорівській церкві Олександро-Невської Лаври (зачинена у 1932 році).

1932 – його залишки перенесені до Братського цвинтаря Лаври.

Праці

• «Ознаки істинності православного християнства та брехливості мухамеданства» «Місіонер. сбірник», Казань, 1876.
• «Слова та промови». Рязань, 1880.
• «Промова при вступу до управління Казанською паствою». «Прав. Собес.» 1882, листопад, с. 191—195, с. 196—204.
• «Промова ново поставленому іноку Олександру Вадковському, постриженому з іменем Антонія». «Прав. Собес.» 1883, березня, с. 304—306.
• «Слово на день Благовісту Пресвятої Богородиці». «Прав. Собес.» 1883, с. 1-8.
• «Слово на день святителів та чудотворців Казанських Гурія, Варсонофія та Германа». «Прав. Собес.» 1883, жовтень, с. 1-8.
• «Слово в неділю святих праотців». «Прав. Собес.» 1883, грудень, с. 1-6.
• «Промова перед дворянськими виборами 16 січня 1884». «Прав. Собес.» 1884, січень, с. 1-4.
• «Слово на день Срітення Господня». «Прав. Собес.» 1884, лютого, с. 1-8.
• «Слово в день тысячелетия со дня блажен. кончины св. Равноапостольного Мефодия». "Прав. Собес. 1885, апрель, с. 337—343.
• «Слово на день столітнього ювілею з дня пожалування дворянської грамоти». «Прав. Собес.» 1885, травень, с. 1-3.
• «Слово на день явлення Казанської ікони Божої Матері». «Прав. Собес.» 1885, липень, с. 1.
• «Промова у Казанському соборі 23 червня 1887». «Прав. Собес.» 1887, липень, с. 251—252.
• «Промова після повернення із Синоду 14 червня 1887». «Прав. Собес.» 1887, липень, с. 249—250.
• «Із повчань Високопреосв. Палладія, митрополита СПБ та Ладозького». «Народная Академия», кн. 1 Вид. С. Г. Рункевича, СПБ, 1895.
• «Добре слово». «Церк. Вісн.» 1895, № 47, с. 1503.
• «Вітальна промова у Тифлісі». "Приб. к «ЦВ» 1888, № 41, с. 1123.