Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Пам'ятники Кременчука
стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Це стаття для ознайомлення, зокрема й візуального, з існуючими пам'ятками монументального мистецтва (пам'ятники, меморіальні комплекси, пам'ятні знаки, пам'ятні та меморіальні дошки, стели) у районному центрі Полтавської області — Кременчуці.
Історія
Узагальнити
Перспектива
На XI сесії міської ради IV скликання від 10 квітня 2003 року було затверджено «Перелік пам'яток культурної спадщини міста Кременчука». На цей час на обліку і під охороною держави знаходилась 201 пам'ятка:

- 72 пам'ятки монументального мистецтва
- 42 братські могили та окремі поховання відомих людей
- 57 пам'яток архітектури та містобудування
- 21 будівля, пов'язана з важливими історичними подіями та діяльністю відомих осіб
- 7 пам'яток археології
- 2 пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Рішенням цієї ж сесії затверджені балансоутримувачі об'єктів культурної спадщини міста[1].
З прийняттям Закону «Про охорону культурної спадщини» в місті стали більше приділяти уваги історичному надбанню, почали з'являтись нові пам'ятники. В період з 2000 по 2008 рік у Кременчуці встановлено і взято на облік 16 нових пам'ятників, меморіальних дощок та пам'ятних знаків[1].

У місті відбулося встановлення нової пам'ятної таблички біля пам'ятки природи «Скеля-реєстр» (район річкового вокзалу, 2003 р.). 2008–2009 рр. були встановлені новий пам'ятний знак на честь Куруківської битви та новий обеліск на могилі льотчика М. Г. Виноградова, дерев'яний хрест пам'ятника «Жертвам голодомору 1932 — 1933 рр.» замінений на гранітний[1].
До Дня міста 2008 року було реконструйовано Алею Героїв Радянського Союзу у сквері ім. Олега Бабаєва. На 18 гранітних плитах викарбувано портрети героїв-кременчужан[1].
За ініціативи Кременчуцького медичного коледжу, Кременчуцької міської дитячої лікарні та Кременчуцького краєзнавчого музею 17 червня 2009 року урочисто відкрито меморіальну дошку Заслуженому лікарю України, Почесному громадянину міста В. Т. Федько[1].
16 лютого 2009 року, до сторіччя з дня народження героя-підводника, кременчужанина С. Коваленка, відкрита пам'ятна дошка на будівлі загальноосвітньої школи № 1[1].
У місті також встановлені специфічні пам'ятники. Це «Пам'ятник водопровідникам», встановлений до 90-річчя міськводоканалу, та символічна «Щука з Кременчука» (з народної пісні про щуку з Кременчука, записаної в нотатках великого Кобзаря)[1].
Remove ads
Пам'ятники Кременчука
Узагальнити
Перспектива
Серед пам'ятників Кременчука є один державного значення (Пам'ятник А. С. Макаренку) та один обласного (Меморіал «Вічно живим»), інші місцевого значення.
Пам'ятники
Меморіальні комплекси
Пам'ятні знаки
Пам'ятні стели
Remove ads
Колишні пам'ятники
Узагальнити
Перспектива
Назва | Дата встановлення | Дата знесення | Розташування | Фото | Короткі відомості |
Володимиру Леніну | 1971 9 листопада | 24 лютого 2014 року[3] | Площа Перемоги | ![]() | |
Володимиру Леніну | 1977 | 24 лютого 2014 року[3] | Сквер головної прохідної ВАТ КВБЗ | ||
Володимиру Леніну | 1949 | Вулиця Івана Приходька, Парк Крюківського вагонобудівного заводу | Через відсутність художньої цінності і постійну увагу вандалів пам'ятник Леніну прибрано.[4] | ||
Володимиру Леніну | 1953 | листопад 2008 | Полтавський проспект | У листопаді 2008 року невідомі особи розбили скульптуру пам'ятника Леніну. Комісія створена міськвиконкомом дійшла висновку, що пам'ятник поновленню не підлягає.[5] Кримінальну справу закрили за строком давності. Пам'ятник запропоновано зняти з обліку за відсутністю.[6] | |
Олександрові Пушкіну | 28 грудня 1985 | 21 листопада 2022 | Бульвар Українського Відродження | ![]() | Встановлено на честь Олександра Пушкіна Демонтований в рамках деколонізації після початку широкомасштабного російського вторгнення. |
Пам’ятник "Борцям за владу рад" | 1938 | 17 квітня 2024 | площа Перемоги | ![]() |
Приблизно на цьому місці від 1918-го року були поховання червоногвардійців, червоноармійців, місцевих активістів, радянських та партійних діячів тощо. Так утворилося кілька братських могил, які 1930-го року облаштували в одну загальну, а в 1938 році встановили пам’ятник.[7] |
Матросам Дніпровської флотилії | 1938 | 30 червня 2025 | Вулиця Івана Приходька | ![]() |
Матроси Дніпровської військової флотилії у складі Червоної армії ленінської Росії (1919-20 рр.) воювали проти Армії Української народної республіки. Вони брали участь у вторгненні російських більшовиків в Україну у 1918-1919 роках.
Демонтовано 30 червня 2025 року.[8] |
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads