Пам'ятник Тарасові Шевченку (Винники)

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: замовникШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: розмір_зображення

Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятник Тарасові Шевченку у Винниках
49°48′50″ пн. ш. 24°08′06″ сх. д.
Тип	пам'ятник
Статус спадщини	пам'ятка монументального мистецтва України місцевого значенняd
Країна	Україна
Розташування	Винники, вул. Шевченка
Автор проєкту	Олександр Лушпинський
Архітектор	Олександр Лушпинський
Скульптор	Андрій Яворський
Матеріал	пісковик
Засновано	28 вересня 1913
Пам'ятник Тарасові Шевченку (Винники) (Україна)
Пам'ятник Тарасові Шевченку у Вікісховищі

Па́м'ятник Тара́сові Шевче́нкові у Винниках (біля Львова) — пам'ятник українському поетові, письменникові (драматург, прозаїк), художнику (живописець, гравер), громадському та політичному діячеві, фольклористові, етнографу Тарасові Шевченку у Винниках, на вул. Шевченка у центрі міста.

Пам'ятник виготовлено з каменю-пісковику, який видобувають у кар'єрі на північно-східній околиці с. Застіноче (нині — село Тернопільської області). Це перший на західноукраїнських землях скульптурний пам'ятник великому Кобзареві^[1].

Історія

У 1910 році створено комітет з побудови пам'ятника Т. Шевченкові (збір коштів серед місцевого населення). Голова оргкомітету — В. Левицький; члени: о. Г. Гірняк, громадський діяч і суддя у Винниках А. Рак, Г. Грицай, Ю. Левицький, М. Ліщинський. Виконати план пам'ятника було доручено архітектору Олександрові Лушпинському та скульптору Андрію Яворському^[1].

Відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку відбулося 28 вересня 1913 року при співучасті хору та духового оркестру з Винників, Лисиничів та Ланів, численних гостей зі Львова, в числі яких були Є. Олесницький, голова Народного Комітету К. Левицький, о. Т. Лежогубський, Р. Залозецький, Б. Лепкий^[2].

Пам'ятник тричі зазнавав актів вандалізму у невеличкий проміжок часу. Так, у листопаді 1918 року був понівечений польськими підлітками (молотками і зубилами були відбиті ніс та вуха), у січні 1919 року — польські вояки інсценізували розстріл пам'ятника Шевченку, у квітні 1919 року — поляки долотами відбили все обличчя на пам'ятнику. Вже по війні українська громада вирішила відновити перший пам'ятник. У 1924 році було створено комітет з відновлення пам'ятника, який очолив Тома Магаляс. На зібрані серед українського населення кошти, скульптор Андрій Коверко виготовив новий пам'ятник Т. Г. Шевченкові^[1]. 29 березня 1925 року відбулося повторне відкриття відновленого пам'ятника^[2].

Реставрація дещо змінила вигляд пам'ятника. Погруддя Тараса Шевченка (без шапки) встановлений на чотиригранному камені, а весь пам'ятник обнесений залізною огорожею. На обеліску додано, що пам'ятник «відновлено в 1924 р.». У такому вигляді пам'ятник зберігся до наших днів^[2].

Після того пам'ятник піддавали реставрації ще двічі: напередодні 150-ліття від дня народження Т. Шевченка на кошти, виділені керівництвом Львівської тютюнової фабрики та у 1989 році — за кошти, виділені Винниківській міській раді Червоноармійським райвиконкомом м. Львова та за проєктом Львівської філії інституту «Укрпроектреставрація»^[2].

Рішенням Львівської обласної ради за № 183 від 5 травня 1972 року пам'ятнику надано статус пам'ятки монументального мистецтва.

У 2010–2011 роках — проводилася чергова реставрація пам'ятника. 10 липня 2011 року відбулося відкриття відреставрованого пам'ятника Т. Шевченкові. У вересні 2013 року облаштовано територію біля пам'ятника Т. Шевченку. 28—29 вересня 2013 року відбулися святкові заходи до сторічного ювілею пам'ятника Т. Шевченкові^[2].

Див. також

• Пам'ятник Тарасові Шевченку (Львів)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (Личаків)