Пантус Денис Володимирович

Денис Володимирович Пантус — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Денис Пантус Пантус Денис Володимирович
Солдат
Загальна інформація
Народження	7 серпня 1990(1990-08-07) сел. Черняхів (з 2020 року - Черняхівської селищної громади) Житомирського району Житомирської області, Українська РСР, СРСР
Смерть	22 березня 2022(2022-03-22) (31 рік) м. Костянтинівка, Донецька область (загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	2009—2010, 2013—2017, 2021—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	95 ОДШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пантус.

Життєпис

Денис Пантус народився 7 серпня 1990 року в селищі Черняхів (з 2020 року — Черняхівської селищної громади) Житомирського району Житомирської області. Після закінчення Черняхівської гімназії навчався в Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира. Здобув фах електромонтера з ремонту і обслуговування електроустаткування, став водієм автотранспортних засобів.

У 2008 році працював слюсарем внутрішньо-будівельної служби Черняхівського управління експлуатації газового господарства.

2009—2010 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.

У квітні 2013 року повернувся на військову службу в складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади, підписав контракт. Брав участь у війні на сході України. 30 липня 2014 року під час виконання бойового завдання під Донецьком був поранений, лікувався. У 2015 році був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та Почесною медаллю «За поранення в бою». Наприкінці 2017 року був звільнений в запас, але 2021 року знову відновив військову службу за контрактом.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 22 березня 2022 року в м. Костянтинівка Донецької області разом із земляком Максимом Чепелем. Обидва солдати отримали важкі поранення внаслідок влучання ворожої ракети.

Чин прощання із загиблими проходив 30 березня 2022 року в Черняхівській громаді.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 7 травня 2022 року вони нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1][2][3].

Родина

У загиблого залишилася дружина Анастасія (одружилися в 2012 році) та дві доньки Марія та Дарія.

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4].
• медаль «Захиснику Вітчизни» (2015).
• Почесна медаль «За поранення в бою» (2015).