Панєв Зосима Васильович

Зосима Васильович Панєв (27 вересня 1914(19140927), село Семуково Яренського повіту Вологодської губернії, тепер Усть-Вимського району, Республіка Комі, Російська Федерація — 7 листопада 1994, місто Сиктивкар, Республіка Комі, Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова Ради міністрів Комі АРСР, голова президії Верховної ради Комі АРСР. Депутат Верховної ради РРФСР 3-го і 9—10-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—6-го скликань.

Панєв Зосима Васильович
Народився	27 вересня 1914(1914-09-27)  село Семуково Яренського повіту Вологодської губернії, тепер Усть-Вимського району, Республіка Комі, Російська Федерація
Помер	7 листопада 1994(1994-11-07) (80 років)  Сиктивкар, Росія
Громадянство	Росія,  СРСР,  Росія
Національність	комі
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панєв.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1933 році закінчив Усть-Вимський педагогічний технікум Автономної області Комі (Зирян).

У 1933—1936 роках — вчитель, директор середньої школи, інспектор районного відділу народної освіти Автономної області Комі (Зирян).

З 1936 по 1937 рік служив у Червоній армії.

У 1937—1939 роках — у відділі народної освіти (Народному комісаріаті освіти) Комі АРСР.

З 1939 по 1940 рік служив у Червоній армії. Учасник війни з Фінляндією, поранений у ногу та демобілізований.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1943 роках — у Комі обласному комітеті ВКП(б); 2-й секретар Сисольського районного комітету ВКП(б) Комі АРСР.

У 1943—1947 роках — 1-й секретар Сисольського районного комітету ВКП(б) Комі АРСР.

У 1947—1950 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1950 році — завідувач відділу Комі обласного комітету ВКП(б).

У листопаді 1950 — 21 березня 1963 року — голова Ради міністрів Комі АРСР.

21 березня 1963 — 20 жовтня 1972 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Комі АРСР.

20 жовтня 1972 — 18 грудня 1984 року — голова президії Верховної ради Комі АРСР.

З грудня 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Помер 7 листопада 1994 року в місті Сиктивкарі. Похований на Центральному цвинтарі міста Сиктивкара.

Нагороди і звання

• два ордени Леніна (1945, 1957)
• орден Вітчизняної війни І ст. (1944)
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Дружби народів
• медаль «За трудову доблесть»
• медалі