Парастаєв Сергій Володимирович

Сергій Володимирович Парастаєв (26 вересня 1961, Руставі, Грузинська РСР — 26 серпня 2025) — радянський та український футболіст, нападник, а згодом — півзахисник.

Сергій Парастаєв
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Володимирович Парастаєв
Народження	26 вересня 1961(1961-09-26)
	Руставі, Грузинська РСР, СРСР
Смерть	26 серпня 2025(2025-08-26)[1] (63 роки)
Зріст	177 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник, півзахисник
Юнацькі клуби
	«Трудові резерви» (Москва)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1979 «Торпедо» (К) ? (2) 1980—1981 «Манометр» (Т) 70 (13) 1982—1985 «Металург» (Мг) 112 (34) 1986 «Дніпро» (Дніпроп.) 1 (0) 1986—1987 «Суднобудівник» 61 (6) 1988 «Кузбас» (К) 33 (2) 1989 «Спартак» (Ор) 16 (3) 1989—1991 «Суднобудівник» 90 (6) 1992 «Нива» (В) 3 (0) 1992 «Полісся» (Ж) 2 (0) 1992 «Металург» (Мг) 2 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Народився в Руставі, потім з сім'єю переїхав до Кривого Рогу, а потім — у смт Усть-Нера (Якутія), де розпочав займатися футболом. З 16 років навчався в СДЮШОР ДСТ «Трудові резерви» в Москві. Першою дорослою командою Сергія став «Торпедо» (Кокшетау). Надалі виступав у командах «Манометр» (Томськ) та «Металург» (Магнітогорськ). У 1986 році за рекомендацією тренера Миколи Павлова був запрошений до клубу вищої ліги — дніпропетровський «Дніпро». Виступав у команді дублерів. У першій команді зіграв єдиний матч^[2] проти московського «Динамо». Не бачачи гравця в складі своєї команди, тренер «Дніпра» Євген Кучеревський порадив Парастаєву перейти в свою колишню команду — миколаївський «Суднобудівник». З команди другої ліги через два роки Сергій перебрався в першу, спочатку в кемеровський «Кузбас», а потім на запрошення Валерія Газзаєва — в орджонікідзевський «Спартак». У 1989 році повернувся в «Суднобудівник», в складі якого провів в лінії нападу, а потім півзахисту, 152 поєдинки, забив 12 м'ячів.

Після розпаду СРСР в 1992 році зіграв 3 матчі у вищій лізі чемпіонату України за «Ниву» (Вінниця) і 2 в першій лізі за «Полісся» (Житомир), після чого завершив кар'єру через розрив зв'язок ахіллесового сухожилля.

З 2003 року — директор заводу з виробництва рибних консервів у Новій Одесі «Миколаїврибпром»^[3].