Пасічник Ігор Демидович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Пасічник.

І́гор Деми́дович Па́січник  (19 жовтня 1946 р., с. Глинки Рівненського району Рівненської області, Українська РСР) — український науковий діяч, Ректор-організатор (1994-2024), Президент^[1] Національного університету «Острозька академія» (1994—2024), кандидат наук, доктор психологічних наук, професор кафедри психології, заслужений працівник освіти України, ветеран праці. Герой України (2009), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2006).

Пасічник Ігор Демидович
Народився	19 жовтня 1946(1946-10-19) (78 років)  Глинки, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	Острог
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	психолог
Alma mater	Рівненський державний гуманітарний університет
Галузь	психологія
Заклад	Національний університет "Острозька академія"
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	доктор психологічних наук
Відомий завдяки:	ректор-організатор (1994-2024) Національного університету «Острозька академія»
У шлюбі з	Ядвіга Августівна Пасічник
Діти	Пасічник Наталія Ігорівна
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Державна премія України в галузі архітектури
Пасічник Ігор Демидович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 19 жовтня 1946 в селі Глинки Рівненського району Рівненської області.

У 1971 р. закінчив Рівненський педагогічний інститут за спеціальністю «математика», в якому працював у 1976—1994 рр. У 1994 році захистив докторську дисертацію на тему: «Психологія операційних структур мислительної діяльності».

Трудова діяльнісь

З вересня 1971 по листопад 1976 року — старший інженер, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії Українського інституту інженерів водного господарства.

З листопада 1976 по червень 1994 року — викладач, старший викладач, доцент, професор, декан факультету педагогіки та методики початкового навчання Рівненського державного педагогічного інституту.

Кульмінаційний етап його кар'єри розпочався в 1994 році із відродження Острозької академії.

З червня 1994 по червень 1996 року — ректор Острозького вищого колегіуму.

З червня 1996 ректор Острозької академії (з січня 2000 року — Університет «Острозька академія»; з вересня 2000 року — Національний університет «Острозька академія»). Очолював цей заклад до травня 2024 року^[2].

Професор катедри психолого-педагогічних дисциплін (з 1999).

Член Державної акредитаційної комісії України; експерт Вищої атестаційної комісії (ВАК) України (з 1999).

Член кількох громадських організацій: Української академії економічної кібернетики та АН ВШ України.

Науковий доробок

Автор багатьох наукових праць в галузі вікової, юридичної та економічної психології, монографій, зокрема «Психологія формування навчальних дій в процесі систематизації математичного матеріалу» (1991) та «Психологія поетапного формування операційних структур систематизації» (1997), «Операційні структури систематизації в процесі засвоєння шкільного курсу математики» (1990), «Психолого-дидактичні особливості систематизації математичних понять» (1991), «Мислительна діяльність учнів на уроках математики» (1992).^[3].

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (19 серпня 2009) — за визначні особисті заслуги перед Україною у збереженні та примноженні національної освітянської спадщини^[4]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (22 червня 2007)^[5], V ст. (28 листопада 2006)^[6]
• Заслужений працівник освіти України (25 вересня 1998)^[7] — за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм.
• Державна премія України в галузі архітектури 2006 року — за реалізацію етапу відродження Національного університету «Острозька академія» в місті Острозі Рівненської області (у складі колективу)^[8]
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).^[9]