Патрік Модіано

Патрік Модіано (фр. Patrick Modiano; нар. 30 липня 1945(19450730), Булонь-Біянкур) — французький письменник. Автор численних романів. Лауреат кількох літературних премій, зокрема — Ґонкурівської від 1978 року за роман «Вулиця темних крамниць» ^[3] та Нобелівської 2014 року «за мистецтво пам'яті, завдяки якому він виявив найнезбагненніші людські долі й розкрив життєвий світ людини часів окупації».

Патрік Модіано
фр. Jean Patrick Modiano
Ім'я при народженні	фр. Jean Patrick Modiano
Народився	30 липня 1945(1945-07-30) (80 років)  Франція:  Іль-де-Франс:  О-де-Сен: Булонь-Біянкур (передмістя Парижу)
Громадянство	Франція
Національність	батько француз походженням з єврейської родини в Італії, матір француженка з  фламандського походження
Діяльність	прозаїк, сценарист
Alma mater	ліцей Генріха IV і Lycée Michel-Montaigned
Знання мов	французька[1][2]
Мова творів	французька
Роки активності	1968 — донині
Жанр	роман
Magnum opus	1968 «Площа Зірки» 1978"Вулиця темних крамниць" 1997 «Дора Брудер» 2005 «Родовід»
Членство	comité de lecture des éditions Gallimardd
Батько	Albert Modianod
Мати	Louisa Colpeynd
Брати, сестри	Rudy Modianod
У шлюбі з	Dominique Zehrfussd
Діти	Marie Modianod і Zina Modianod
Премії	1968 Премія Роже Нім'є[fr] 1969 Премія Фенеон 1972 Велика премія Французької академії за роман 1976 Премія книгарів[fr] 1978 Ґонкурівська премія 2000 Велика літературна премія Поля Морана 2014 Нобелівська премія
Сайт: (фр.)
Патрік Модіано у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Патрік Модіано народився 30 липня 1945 року у повоєнній Франції, в паризькому передмісті — Булонь-Біянкур. Його батько Альберт Модіано (італ. Albert Modiano) — комерсант із заможного роду італійських євреїв із Тоскани (Італія). Матір Луїза Колпейн (нід. Louisa Colpeyn^[fr]) — фламандка з Антверпена, бельгійська кіноактриса. ^[4]. Батьки познайомилися в окупованому Парижі восени 1942 року. За півтора року в лютому 1944-го вони побралися.

Вчився Модіано спершу в початковій школі в Жуї-ан-Жозас (Паризький регіон), далі в коледжі Святого Йосипа (фр. Saint-Joseph) в містечку Тон (Верхня Савоя), згодом в паризькому ліцеї Генріха IV. Завершив середню освіту і здобув ступінь бакалавра в Ансі, проте до університету вирішив не вступати. ^[5]

Ще навчаючись у ліцеї Генріха IV, познайомився з приятелем своєї матері — письменником Ремоном Кено, який захоплювався математикою і погодився дати йому кілька уроків геометрії. Пізніше він увів юнака до літературного кола при видавництві Ґаллімар. Згодом саме це видавництво видало більшість романів Модіано, включно з першим — «Площа Зірки» (фр. La Place de l'Étoile^[fr]), що вийшов 1968 року й одразу приніс визнання авторові.

У 2014 році став лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Твори Патріка Модіно перекладено англійською, болгарською, німецькою, польською, російською, українською та іншими мовами.

Сім'я

2 вересня 1970 25-літній Патрік одружився з Домінік Зерфюс (фр. Dominique Zerhfuss). У них народилося дві доньки: Зіна (фр. Zina) — 1974 року, Марі^[fr] — 1978 року (співачка і письменниця).

Бібліографія

Збірка романів:
«Зниклий квартал» та
«Вулиця темних крамниць», українське видання. 2005 р.

Перу автора належить майже тридцять прозових творів та сценаріїв. Дев'ять творів Модіано було екранізовано, один раз знявся у фільмі Генеалогія злочину в другорядній ролі ^[6].

• 1968 «Площа Зірки» (фр. La Place de l'Étoile^[fr]). Того ж року роман отримав премію імені Роже Нім'є^[fr], наступного — премію Фенеон
• 1969 «Нічна варта» (фр. La Ronde de nuit).
• 1972 «Бульварне кільце» (фр. Les Boulevards de ceinture^[fr]). Велика премія Французької академії за роман від того ж року.
• 1974 «Лакомб Люсьєн» (фр. Lacombe Lucien). Сценарій до фільму у співавторстві з Луї Маль. Наступного року фільм здобув премію BAFTA в номінації найкращий іноземний фільм. ^[6][7]
• 1975 «Сумна вілла» (фр. Villa triste^[fr]). Наступного року приз книготорговців^[fr]. В 1994 екранізовано Патрісом Леконтом, «Парфум Івонни» (фр. Le Parfum d'Yvonne^[fr]). ^[6]
• 1977 «Сімейна хроніка» (фр. Livret de famille^[fr]).
• 1978 «Вулиця темних крамниць» (фр. Rue des boutiques obscures). Ґонкурівська премія того ж року. Роман перекладений українською.
• 1978 «Пані суддя» (фр. Madame le juge^[fr]), сценарій однієї серії з телесеріалу. ^[6]
• 1981 «Молодість» (фр. Une jeunesse^[fr]). Роман — екранізований сценарій. ^[6]
• 1981 «Стежками пам'яті» (фр. Memory Lane^[fr]).
• 1982 «Такі славні хлопці» (фр. De si braves garçons^[fr]). Роман екранізовано у співавторстві з Міхаелем Герсем (фр. Mikhael Hers) в 2006 під назвою Чарель (фр. Charell). ^[6]
• 1985 «Зниклий квартал» (фр. Quartier perdu). Роман перекладено українською.
• 1986 «Неділі в серпні» (фр. Dimanches d'août^[fr]). Роман перекладено українською. Екранізовано у 2001 Мануелем Пуар'є^[fr] у фільмі «Я тебе кохаю» (ісп. "Te Quiero"^[fr]). ^[6]
• 1988 «Катрін Сертітюд» (фр. Catherine Certitude^[fr]).
• 1988 «Пом'якшення вироку» (фр. Remise de peine^[fr]).
• 1989 «Гардероб дитинства» (фр. Vestiaire de l'enfance^[fr]).
• 1990 «Весільна подорож» (фр. Voyage de noces^[fr]).
• 1991 «Квіти на руїнах» (фр. Fleurs de ruine^[fr]).
• 1992 «Цирк іде» (фр. Un cirque passe^[fr]). Роман перекладено українською. За романом створено телевізійний фільм у 2009 за сценарієм Жака Сантамарія (фр. Jacques Santamaria) під назвою «Люди, що проходять» (фр. Des gens qui passent^[fr]). ^[6]
• 1993 «Недоладна весна» (фр. Chien de printemps^[fr]).
• 1995 «Син Гасконі» (Шаблон:Lang-frLe fils de Gascogne). Екранізований сценарій. ^[6]
• 1996 «З глибин забуття» (фр. Du plus loin de l'oubli^[fr]).
• 1997 «Дора Брудер» (фр. fr:Dora Bruder^[fr]).
• 1999 «Незнайомки» (фр. Des inconnues^[fr]).
• 2001 «Перлинка» (фр. La Petite Bijou^[fr]).
• 2003 «Нічна пригода» (фр. Accident nocturne^[fr]).
• 2003 «Щасливої дороги!» (фр. Bon voyage). Екранізований сценарій у співавторстві з Жаном-Полем Раппено.
• 2005 «Родовід» (фр. Un pedigree^[fr]). Автобіографія.
• 2007 «У кафе втраченої молодості» (фр. Dans le café de la jeunesse perdue^[fr]).Перекладений українською.
• 2010 «Горизонт» (фр. L'Horizon^[fr]).
• 2012 «Нічна трава» (фр. L'Herbe des nuits^[fr]). Перекладений українською.
• 2014 «Щоб не загубитися у місті» (фр. Pour que tu ne te perdes pas dans le quartier^[fr]). Перекладений українською.
• 2017 «Заснулі спогади» (фр. Souvenirs dormants^[fr]).
• 2017 «Життєві дебюти» (фр. Nos débuts dans la vie^[fr]).
• 2019 «Симпатичне чорнило» (фр. Encre sympathique^[fr]).
• 2021 «Шеврез» (фр. Chevreuse).
• 2023 «Танцівниця» (фр. La Danseuse).

Українські переклади

Твори Модіано перекладені українською.

Українська назва	Дата перекл.	Французька назва	Дата написання	Видавництво	Перекладач	ISBN
«Неділі в серпні»	1988	фр. Dimanches d'août[fr]	1986	Журнал Всесвіт, 1989, № 2	Ярослав Коваль, Вадим Карпенко	—
«Вулиця темних крамниць»	2005	фр. Rue des boutiques obscures	1978	Видавництво Пульсари	Ганна Малець	966-8767-08
«Зниклий квартал»	2005	фр. Quartier perdu	1985	Видавництво Пульсари	Ганна Малець	966-8767-08
«У кафе втраченої молодості»	2015	(фр. Dans le café de la jeunesse perdue[fr])	2007	Видавництво Фоліо	Ярослав Коваль	966-03-7316-7
«Щоб не загубитися у місті»	2017	(фр. Pour que tu ne te perdes pas dans le quartier[fr])	2014	Київ: Видавництво Жупанського	Ярослав Коваль	978-966-03-7316-7
«Нічна трава»	2017	(фр. L'Herbe des nuits[fr])	2012	Видавництво Фоліо	Ярослав Коваль	978-966-03-7713-4, 978-966-03-5083-0
«Цирк іде»	2017	(фр. Un cirque passe[fr])	1992	Видавництво Фоліо	Іван Рябчій	978-966-03-7318-1