Пашинник Валерій Юхимович

Паши́нник Вале́рій Юхи́мович (10 листопада 1944 — 23 березня 2016) — український хімік-елементорганік, доктор хімічних наук, професор.

Пашинник Валерій Юхимович
Народився	10 листопада 1944(1944-11-10)  Жовтневе, Попільнянський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	23 березня 2016(2016-03-23) (71 рік)  Київ, Україна
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	хімік
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	елементорганічна хімія, хімія органічих сполук
Заклад	Інститут органічної хімії НАН України
Посада	Провідний науковий співробітник відділу хімії органічних сполук сірки Інституту органічної хімії НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор хімічних наук (2000)
Науковий керівник	Марковський Леонід Миколайович
Відомий завдяки:	Дослідженням у галзі хімії та хімії органічних сполук, уперше в складі авторського колективу оприлюднив статтю про флуорувальні властивості діалкіламінотрифлуоросульфуранів
Батько	Пашинник Юхим Анастасійович
Мати	Пашинник Людмила Іллівна
У шлюбі з	Пашинник Олена Іванівна (померла у 2002 році)
Діти	Гришко Олег Валерійович, Пашинник Ігор Валерійович
Нагороди
Пашинник Валерій Юхимович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пашинник.

Біографія

Народився в селі Жидовці Попільнянського району Житомирської області. З грудня 1944 року проживав у Києві. У 1962–1970 роках навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. З другого курсу був призваний до лав Радянської армії, де служив від 1963 до 1966 року. У 1976 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Амінофторсульфурани», науковий керівник — академік НАН України Л. М. Марковський. У 2000 році захистив докторську дисертацію на тему «Діалкіламінофторосульфурани, поліфтороалкоксифторосульфурани, сульфонієві та селенонієві солі на їх основі»^[1]. Від 1970 року працював в Інституті органічної хімії НАН України: до 1972 року інженером, від 1972 року був аспірантом, від 1975 року працював старшим інженером, від 1977 року — науковим співробітником, від 1980 року —старшим науковим співробітником, від 1988 року — провідним науковим співробітником. Від 1988 року до 1993 рік був ученим секретарем Інституту органічної хімії^[2]. Від 1994 року  — провідний науковий співробітник Інституту.

Помер 23 березня 2016 року після тяжкої тривалої хвороби. Похований у Києві на Лісовому цвинтарі.

Наукові праці

Сфера наукових інтересів: хімія органічних сполук Сульфуру, Флуору, методи введення атомів Флуору в органічні молекули тощо^[3]. Автор понад 90 наукових праць (2 монографії). Під керівництвом Пашинника В. Ю. захищено 3 дисертації.

Державні нагороди

• Державна премія України в галузі науки і техніки 2013 року — за цикл наукових праць «Наукові засади створення нових елементоорганічних сполук і матеріалів на їх основі» (у складі колективу)^[4]