Пекар Олена Василівна

Олена Василівна Пекар (16 травня 1953, с. Синевир, Міжгірський район, Закарпатська область) — українська поетеса, членкиня НСПУ, вчителька.

Пекар Олена Василівна
Народилася	16 травня 1953(1953-05-16) (72 роки)  Синевир, Міжгірський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	педагог, поетеса
Alma mater	УжНУ
Заклад	Ужгородський ліцей імені Т. Г. Шевченка
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1984 — тепер. час
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Життєпис

Народилась в селі Синевир на Закарпатті.

Закінчила загальноосвітню школу в рідному селі, а потім вступила до Ужгородського державного університету, де отримала вищу освіту з української мови та літератури.

З 1984 року вона працює в Ужгородській лінгвістичній гімназії ім. Тараса Григоровича Шевченка. Членкиня Національної спілки письменників України та літературного об'єднання «Письменники Бойківщини».^[1]

Активна учасниця культурного життя Закарпаття, очолює товариство ім. Олени Теліги в Ужгороді та приймає активну участь у різних громадських та культурних ініціативах.

Твори

• «Доки весни відходили в літо» (2000),
• «Відлік часу» (2003),
• «Каруселі любові» (2006),
• «У долонях сивих гір» (2008).
• «Симфонія життя» (2023).^[2]

Книжки для дітей:

• «Про кицю Маркізу» (2011),
• «Ішов лісом їжачок» (2011).
• «Сонечко й лошатко» (2023).^[3]

Багато її поезій були включені до різних музичних композицій.

• Композитор Василь Сторонський написав збірки пісень на слова Олени Пекар «Про дівчинку Оленку» (2013) та «У цвітінні сакури» (2014).^[4]

Відгуки на творчість

Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1997) Петро Скунць написав передмову до її збірки «Відлік часу» та відзначив, що :

В авторки є талант, але вона цьому талантові поки що задає мало роботи. Треба пройнятися свідомістю, що писати вірші – це не менш відповідальне заняття, ніж навчати людей любові до рідного слова. Як поет із офіційним понад сорокарічним стажем мушу сказати дорогій Олені: я досі чорно працюю над удосконаленням своїх писань… Буде в нас почуття літератури – буде почуття держави. Правлять нами сумнівні українці і не сміємо робити сумнівну літературу, в якій вони зацікавлені».[5]

Про її збірку «Симфонія життя» схвально відгукнувся заслужений художник України Іван Дідик, робота якого «Святкова сюїта» використана в її оформленні:

У поезії не може бути випадкового слова, бо це є мистецтво слова. Вірші Олени Пекар фантастичні. Думаю, що буду черпати з її творчості натхнення для своєї творчості. Я люблю творити під класичну музику. Ця поезія як музика.[6]

Нагороди

• Відмінник народної освіти.
• Лауреатка конкурсу «Пісня року» Всеукраїнського радіо за пісню «Зорепад» (2004).^[7]
• Лауреатка премії імені Августина Волошина (2018).^[8]
• Лауреатка премії імені Петра Скунця (2019).^[9]
• Лауреатка премії імені Д. Вакарова (2018).^[10]
• Переможець конкурсу «Учитель року — 2000».
• Відзнака «За розвиток Закарпаття» (2023).^[11]