Перемишльська греко-католицька семінарія

Перемишльська греко-католицька семінарія — греко-католицька семінарія, заснована 2 жовтня 1845 року єпископом Іваном Снігурським у Перемишлі для навчання священників Перемишльської греко-католицької єпархії.

Перемишльська греко-католицька семінарія
(Перемишльська семінарія)
Дата заснування	2 жовтня 1845 року
Конфесія	Українська греко-католицька церква
Розташування	Перемишль

Історія

Вперше семінарія існувала в 1770—1792 роках. Вона містилася у двох невеликих будинках на вул. Добромильській (тепер Словацького): в одному жили двоє професорів, а в іншому відбувалися заняття. Семінаристи проживали на приватних квартирах у місті та підтримували себе за власний кошт. Викладачами в цей період були, серед інших Яків Лапчинський та Гнат Вітошинський. Після ліквідації семінарії кандидати до духовного стану від греко-католицької Перемишльської єпархії навчалися у греко-католицькій семінарії у Львові.

Семінарія була заснована вдруге у 1845 році. У 1910 році, за ініціативою єпископа Костянтина Чеховича розпочалось будівництво нової споруди за проектом львівського архітектора Івана Левинського. Роботи тривали два роки і з 1912 семінарія почала функціонувати у цьому приміщенні. Під час Першої світової війни використовувалась як військовий госпіталь. Була серйозно пошкоджена. У 1916—1918 роках відреставрована. У жовтні 1945 р. передана Державному казначейству ПНР. Спочатку, в ньому розміщувався педагогічний технікум, а з 1979 року — загальноосвітня школа та шкільний гуртожиток. У 1962—1964 роках церква була розділена залізобетонним перекриттям. Перший поверх призначений для спортивного залу та гардеробної, а другий — хол. У 1992 році будівлю повернуто греко-католицький митрополії. Протягом кількох років тут була резиденція курії та інших церковних установ, які пізніше були перенесені до єпископських Палат. Згодом здавалась в оренду.

Ректори

• 1845 — Тома Полянський
• 1845—1847 — Андрій Петрасевич
• 1847—1850 — Айтал Вітошинський
• 1850—1857 — Григорій Гинилевич
• 1857—1868 — Антін Юзичинський
• 1868—1869 — Володислав Добрянський
• 1869—1883 — Іван Ільницький
• 1883—1884 — Юліян Куїловський
• 1884—1888 — Мирон Подолинський
• 1888—1890 — Костянтин Чехович
• 1890—1898 — Іван Войтович
• 1898—1918 — Михайло Мриць
• 1918—1926 — Григорій Лакота
• 1926—1929 — Василь Панило
• 1929—1935 — Володимир Ґмитрасевич
• 1935—1945 — Іван Кузич (з перервою в 1939—1941 роках, коли семінарія була закрита радянською владою)

Відомі випускники

• Опарівський Василь — священик УГКЦ, капелан Восьмої Самбірської бригада УГА.
• о. Михайло Вербицький (1850) — священик УГКЦ, автор музики до Державного Гімну "Ще не вмерла Україна".

Джерела

• Андрохович А. Львівське «Studium ruthenum» // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1921. — Т. 131. — С. 123—195.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — 1008 с. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)