Пермська ТЕЦ-9

Пермська ТЕЦ-9 — теплова електростанція у Пермському краї Росії.

Пермська ТЕЦ-9

57°55′30″ пн. ш. 56°08′50″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	з 1957-го (перша черга), 1960-ті роки (друга черга), 1970-ті роки (третя черга), 2014 (парогазовий блок)
Модернізація	2022 (заміна турбіни 10), 2024 (заміна турбіни 9)
Вид палива	вугілля, потім природний газ
Котельні агрегати	5 парових ТП-230-2 (котли 1 – 5, виведені з експлуатації), 2 парові (котли 6 та 7, виведені з експлуатації), 1 паровий ТГМ-96А / Е-540-140-560НГМ (котел 8, до / після заміни), 1 паровий ТГМ-96Б (котел 9, виведений з експлуатації), 2 парові ТГМ-96Б (котли 10 та 11), 1 котел-утилізатор Ед-227/50-10,6/1,64- 515/291-15,1 (парогазовий блок), 1 водогрійний ПТВМ-100 (водогрійний котел 1), 2 водогрійні ПТВМ-180 (водогрійні котли 2 та 3)
Турбіни	2 парові Уральский турбінний завод ПТ-25-90/10 (турбіни 1 та 2, в 2014 введені до парогазового блоку, виведені з експлуатації), 2 парові Р-25-90/10 + 1 парова Р-12-90/30 (турбіни 3 – 5, виведені з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-65-130/13 + 2 парові Р-50-130/13 (турбіни 6 – 8, виведені з експлуатації), 1 парова Уральский турбінний завод Т-100/120-130 / Тп-124-12,8-NG (турбіна 9, до / після заміни), 1 парова Р-50-130/13 / Т-60/66-10,6 (турбіна 10, до / після заміни, в 2022 введена до парогазового блоку), 1 парова Уральский турбінний завод Т-100/120-130-2 (турбіна 11), 1 газова ГТЭ-160 (турбіна 12, парогазовий блок)
Електрогенератори	ТС-32-2 (генератор 1, виведений з експлуатації), ТВ-2-30-2 (генератор 2, виведений з експлуатації), 1 ТВФ-120-2 (генератор 11), 1 Т3ФГ-180-2УЗ (генератор 12)
Встановлена електрична потужність	465 (2024)
Материнська компанія	«Т Плюс»
ідентифікатори і посилання
Пермська ТЕЦ-9

Запуск першої черги почався у 1957 році. Вона отримала п’ять парових котлів та п’ять парових турбін – дві типу ПТ-25-90/10 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1 та 2), дві типу Р-25-90/10 потужністю по 25 МВт та одну типу Р-12-90/30 з показником 12 МВт (номери 3 – 5).

У 1960-х роках стала до ладу друга черга, що отримала три парові котла та три парові турбіни – одну типу ПТ-65-130/13 потужністю 65 МВт та дві типу Р-50-130/13 з показниками по 50 МВт (номери 6 – 8).

В 1974, 1979 та 1980 роках ввели в дію три парові котла продуктивністю по 480 тонн пари на годину, при цьому стали до ладу три парові турбіни третьої черги – в 1973 та 1978 роках дві типу Т-100/120-130-2 потужністю по 100 МВт (номери 9 та 11) та одна типу Р-50-130-1 потужністю (номер 10).

У 1969-му для покриття пікових потреб встановили водогрійний котел продуктивністю 100 Гкал/г, а в 1971 та 1972 роках додали ще два з показниками по 180 Гкал/г.

У 2014-му став до ладу парогазовий блок комбінованого циклу, в якому одна газова турбіна потужністю 165 МВт живила через котел-утилізатор продуктивністю 227 тонн пари на годину парові турбіни №1 та №2.

В 2022-му турбіну №10 замінили на нову потужністю 65 МВт, при цьому на неї перевели пар з котла-утилізатора, а в 2024-му турбіну №9 замінили на нову з показником у 125 МВт. Всі інші застарілі парові турбіни були вже виведені з експлуатації. Враховуючи, що потужність турбіни №11 рахувалась як 110 МВт, загальна потужність станції тепер становила 465 МВт.

Що стосується котельного господарства, то в 2022-му котел №8 замінили на новий продуктивністю 540 тонн пари на годину. Також в роботі залишались котли №10 та №11, тоді як всі інші застарілі парові котли були вже виведені з експлуатації.

Базовим споживачем станції є Пермський нафтопереробний завод.

Первісно станція споживала вугілля, а в подальшому була переведена на природний газ, що надходить до регіону по системі Нижня Тура – Перм – Нижній Новгород – Центр.

Для видалення продуктів згоряння спорудили численні димарі – три заввишки по 120 метрів та одну висотою 90 метрів для котла-утилізатора.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ та 35 кВ.^[1][2][3][4]