Петер Пазмань

Петер Пазмань (угор. Pázmány Péter; 4 жовтня 1570, Орадя, Румунія — 19 березня 1637, Братислава, нині Словаччина) — угорський єзуїт, кардинал, угорський філософ, оратор, що поклав початок літератури угорською живою мовою. Також католицький адміністратор у Словаччині, зокрема засновник Трнавського університету та один із ключових діячів Контрреформації. Певний час навчався у Руському воєводстві Речі Посполитої — у місті Ярослав.

Петер Пазмань
угор. Pázmány Péter
Народився	4 жовтня 1570[1][2][…]  Орадя, Румунія
Помер	19 березня 1637(1637-03-19)[2][3][4] (66 років)  Братислава, Угорське королівство
Поховання	Братиславський собор
Громадянство	Угорщина
Діяльність	кардинал, філософ, оратор
Alma mater	Папський Григоріанський університет і Віденський університет
Заклад	Ґрацький університет
Знання мов	угорська[2][5]
Мова творів	угорська
Конфесія	католицька церква[6]
Автограф
Петер Пазмань у Вікісховищі

Біографія

Народився у Великому Варадині (Орадя, нині Румунія). Син батька-протестанта, який посідав посаду віце-ішпана Біхарського кантону, Пазмань — під упливом мачухи — у 13 років прийняв католицтво, згодом вступив у орден єзуїтів. Спочатку навчався у місті Клужі, а потім у Ярославі, Кракові, Відні та Римі. Пазмань пізніше служив священиком у Словаччині — у Шалях, Кошицях і Трнаві.

Блискучий оратор, глибоко відданий католицизму, він з успіхом захищав його інтереси в Угорщині, ставши видатною фігурою Контрреформації. 1616 став деканом словацького краю Тур'єц, того ж року зведений у сан архієпископа і примаса Угорщини, а 1629 кардинала.

Брав участь у кількох дипломатичних місіях в інтересах династії Габсбургів, зокрема 1617 провадив переговори з князем Трансильванії Габором Бетленом. 1618, у Братиславі, особисто коронував австрійського імператора Фердинанда Габсбурга ІІ-го.

Його твори, особливо написаний 1613 «Hodegeus», важливі як в літературному, так і в церковно-політичному відношенні. Бо він фактично заснував угорську літературу живою фіно-угорською мовою.

Він заснував 1623 віденський «Pazmaneum» (семінарія для кліриків угорських діоцезів), 1635 Трнавський університет, перенесений згодом в Будапешт, і безліч інших католицьких навчальних закладів. Пазмань заснував два францісканських монастирі у Словаччині — в Нове Замки і Кремниці, допомагав бідним студентам з Угорщини. Його ім'ям названо Католицький університет Угорщини.

Похований у Братиславі, у костелі Святого Мартина.

Вшанування

Його ім'ям в 1867 році у Відні названо вулицю — Pazmanitengasse.

Джерела

• Фракнои, Вилмош. Pázmány Peter és kora. — 3 т. — Будапешт, 1868—72. (В 1 т. — 1886.)
• Schuriker. Peter Pázmány. — Кельн, 1888.
• Россиянов О. К. Венгерская литература [XVII в.] [Архівовано 2 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // История всемирной литературы: В 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — Т. 4. — М.: Наука, 1987. — С. 311—315

Посилання

• Pázmány kalauzának I. és II. könyve [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] MEK
• Művei [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] MEK
•  ?
• Hegedüs Géza: A magyar irodalom arcképcsarnoka [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Pázmány Péter nyomtatásban megjelent korai vizsgatételei (Graz 1598—1600) — Magyar Könyvszemle 1978. 187—192. [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• A barokk és Pázmány Péter (1570—1637)