Петренко Володимир Васильович (скульптор)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петренко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Петренко Володимир.

Володимир Васильович Петре́нко (16 вересня 1926, Іванівка — 24 березня 2008, Сімферополь) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1963 року^[1]. Заслужений художник УРСР з 1986 року. Чоловік скульптора Надії Петренко.

Петренко Володимир Васильович
Народився	16 вересня 1926(1926-09-16)  Іванівка, Гришинський район, Донецька область, Українська СРР, СРСР
Помер	24 березня 2008(2008-03-24) (81 рік)  Сімферополь, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор, викладач
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище (1955) і Харківський художній інститут (1961)
Вчителі	Жирадков Олексій Іванович, Ситник Олександр Васильович і Рябінін Микола Леонідович
Відомі учні	Гордєєв Віктор Сергійович
Заклад	Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Напрямок	реалізм
У шлюбі з	Петренко Надія Іванівна
Нагороди

Біографія

Народився 16 вересня 1926 року в селі Іванівці (тепер Покровський район Донецької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[2]

1955 року закінчив Дніпропетровське художнє училище, був учнем Олексія Жирадкова, Олександра Ситника; 1961 року — Харківський художній інститут, де навчався у Миколи Рябініна. Після здобуття фахової освіти викладав на скульптурному відділенні Сімферопольського художнього училища. Серед учнів: Віктор Гордєєв^[3].

Мешкав у Сімферополі в будинку на вулиці Крупської, № 2а, квартира № 64 та у будинку на вулиці Горького, № 8, квартира № 3^[1]. Помер у Сімферополі 24 березня 2008 року^[4].

Творчість

Працював у галузі станкової і монументальної скульптури. Серед робіт:

портрети

• Костянимна Ціолковського (дерево, 1960, Національний музей у Львові);
• Героя Соціалістичної Праці Михайла Македонського, (діорит, 1965);
• Героя Соціалістичної Праці Олександра Пікової (граніт, 1970];

композиції

• «Вдячні потомки» (1961, у співавторстві з Надією Петренко);
• «Дрібушечки» (1962, у співавтортві з Надією Петренко);
• «Ганна» (1964);
• «Три грації» (1966);
• «Буремні роки» (гіпс, 1968);
• «Ленінський заповіт» (дерево, 1969);
• «Полудень» (1982);
• «Пшениця золота» (1984);
• «Сонце над тундрою» (1987);
• «На арену» (1990, кінна скульптура)^[1];
• «Запорожець в Криму» (1991);
• «Стела пам'яті» (1992);
• «Подвиг 9 героїв Радянського Союзу під Євпаторією» (1995, у співавтортві з Надією Петренко);
• «Досвітні вогні» (1995)^[1].

пам'ятники

• Володимиру Леніну у Сімферополі (1965, у співавтортві з Ніною Петровою)^[5];
• погруддя Михайла Фрунзе у Сімферополі (граніт, 1966);
• погруддя Дмитра Ульянова у Сімферополі (1971, у співавтортві з Надією Петренко);
• Івану Назукіну у Феодосії (1980, у співавтортві з Валерієм Замеховським);
• погруддя Миколи Семашка у Сімеїзі (1982)^[1].

Володимиру Леніну	Михайлу Фрунзе	Дмитру Ульянову	Івану Назукіну	Миколі Семашку

Брав участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1961 року.