Петришин Тарас Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петришин.

Тара́с Петро́вич Петри́шин (позивний «Химера»; 25 січня 1989 — 6 квітня 2024, біля м. Часів Яр, Донецька область) — український громадський активіст, військовослужбовець, молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно), почесний громадянин міста Тернополя (2024, посмертно).

Тарас Петришин Тарас Петрович Петришин
Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження	25 січня 1989(1989-01-25)
Смерть	6 квітня 2024(2024-04-06) (35 років) Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання	Микулинецький цвинтар
Національність	українець
Alma Mater	Історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Псевдо	«Химера»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	67 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Почесний громадянин Тернопільської області Почесний громадянин міста Тернополя

Життєпис

Тарас Петришин народився 25 січня 1989 року.

Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область).

Проживав у Тернополі. Працював старшим комірником центрального складу будівельного інтернет-гіпермаркету. Займався національно-патріотичним вихованням молоді в громадській організації «Сокіл».

У 2014 році добровольцем пішов на фронт. Служив заступником командира 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Тараса Хамера 67-ї окремої механізованої бригади. Загинув 6 квітня 2024 року разом із командиром Сергієм Коновалом біля м. Часів Яр на Донеччині.

Прощання з Тарасом Петришиним та Сергієм Коновалом відбулося 9 квітня 2024 року на Майдані Незалежності в Києві^[1][2].

Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя^[3].

Залишилися дружина Тетяна та донька.

Нагороди

• орден Богдана Хмельницького III ступеня (31 жовтня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[4];
• почесний громадянин міста Тернополя (19 квітня 2024, посмертно) — за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[5];
• почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно)^[6].

Вшанування пам'яті

У травні 2024 року в Тернополі проведено вишкіл, який присвятили Сергію Коновалу і Тарасові Петришину^[7].