Петров Василь Родіонович

Василь Родіонович Петро́в (рос. Василий Родионович Петров; нар. 12 березня 1875, Олексіївка — пом. 4 травня 1937, Москва) — російський і радянський оперний співак (бас), педагог; народний артист РРФСР з 1933 року.

Петров Василь Родіонович
рос. Василий Родионович Петров
Основна інформація
Дата народження	28 лютого (12 березня) 1875
Місце народження	Олексіївка, Первомайський район, Харківська область
Дата смерті	4 травня 1937(1937-05-04)[1] (62 роки)
Місце смерті	Москва, СРСР[1]
Поховання	Введенське кладовище
Роки активності	з 1898
Громадянство	СРСР  Російська імперія
Професії	оперний співак, педагог
Освіта	Московська консерваторія
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал[d]
Нагороди
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петров.

Біографія

Народився 28 лютого [12 березня] 1875(18750312) року в селі Олексіївці (тепер Первомайський район Харківської області, Україна). У юнацтві працював в українській оперній трупі О. Суходольського. В 1902 році закінчив Московську консерваторію (клас співу Антона Барцала)^[2]. В 1902—1937 роках — соліст Большого театру у Москві. У 1925—1929 роках був вокальним керівником Оперного театру імені Станіславського, у 1935—1937 роках оперної студії Большого театру. В останні роки життя вів педагогічну роботу в Музичному технікумі імені Глазунова^[3].

Помер в Москві 4 травня 1937 року. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 10).

Творчість

Партії

• Кончак («Князь Ігор» Бородіна);
• Руслан («Руслан і Людмила» Глинки);
• Досифей («Хованщина» Мусоргського);
• Мельник («Русалка» Даргомизького);
• король Треф («Любов до трьох апельсинів» Прокоф'єва);
• Мефістофель («Фауст» Гуно).

Гастролював в містах Росії і за кордоном, брав участь у виконанні російських опер в Берліні («Кролль-опера», 1909 рік), Парижі та Лондоні (1913, 1914 роки) і інше. Мав великий концертний репертуар, вперше в Росії (в Москві) виконав партію Ісуса Христа в «Страсті за Матвієм» Й. С. Баха (1913 рік, диригент М. М. Іпполітов-Іванов), брав участь у виконанні 9-ї симфонії Людвіга ван Бетховена (в тому числі в 1901 році на відкритті Великого залу Московської консерваторії) і інше^[2].