Петров Володимир Сергійович

Володимир Сергійович Петро́в (нар. 17 жовтня 1946, Київ) — радянський, український і російський актор, режисер.

Володимир Сергійович Петров
Народився	17 жовтня 1946(1946-10-17) (78 років)  Київ, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, театральний режисер, театральний педагог
Діти	Петрова Наталія Володимирівна
IMDb	nm0678204
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петров.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Петров Володимир.

Біографія

Народився 17 жовтня 1946 року в Києві. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва — в 1972 році акторський факультет (майстерня Л. Олійника), в 1979 році — режисерський факультет (майстерня В. Судьїна).

• У 1972—1979 роках — актор Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
• У 1979—1986 роках — режисер Харківського ТЮГу, Ризького театру російської драми;
• У 1986—1989 роках — головний режисер Севастопольського російського драматичного театру.
• У 1989—1993 роках — головний режисер Київського російського театру імені Лесі Українки.
• З 1993 року — головний режисер Омського академічного театру драми.
• З 2005 по 2011 рік — професор школи-студії Московського художнього театру^[1].
• З січня 2011 року — художній керівник Воронезького драматичного театру імені О. В. Кольцова.

Творчість

Ролі

Ролі в театрі

• Скворцов («Шельменко-денщик» Квітки-Основ'яненка);
• Голохвостий («За двома зайцями» Старицького);
• Каренін («Живий труп» Л. Толстого);
• Князь Серпуховський («Історія Коня» Л. Толстого);
• Глумов («На всякого мудреця досить простоти» О. Островського);
• Меккі Ніж («Тригрошова опера» Б. Брехта);
• Вершинін («Три сестри» А. Чехова);
• Тригорін («Чайка» А. Чехова).

Ролі в кіно

• 1970 — «Блакитне і зелене» (короткометражний), Віктор;
• 1971 — «Потяг у далекий серпень», епізод;
• 1972 — «Випадкова адреса», Аскольд Шагайда;
• 1972 — «Софія Грушко», Василь;
• 1985 — «Остання індульгенція», Сергій Вершинін;
• 1988 — «Театр» (фільм-спектакль), режисер Ллойд Даллас;
• 1992 — «Дорога нікуди», батько Роен і Еллі.

Постановки

Поставив понад 100 вистав у Росії, Китаї, Японії, країнах Балтії, Україні, серед яких:

Харківський український драматичний театр

• «Сватання на Гочарівці» Г. Квітки-Основ'яненка;
• «Млин щастя» В. Мережка.

Ризький російський театр імені Михайла Чехова

• «Спогад» О. Арбузова;
• «Женя, Женечка і Катюша» Б. Окуджави;
• «Все добре, що добре кінчається» У. Шекспіра;
• «Нічні забави» В. Мережка;
• «Дивіться хто прийшов» В. Арро;
• «Наталі» І. Буніна.

Севастопольський російський драматичний театр

• «Проводимо експеримент» О. Гельмана;
• «Арена» І. Фрідберга;
• «Собаче серце» М. Булгакова;
• «Театр» М. Фрейна;
• «Панночка» Н. Садур.

Київський російський театр імені Лесі Українки

• 1989 — «Перламутрова Зінаїда» М. Рощина;
• 1990 — «Сава» Л. Андрєєва;
• 1991 — «Кандід» Вольтера — Бернстайна;
• 1991 — «Метеор» Ф. Дюрренматта.

Омський театр драми

• 1994 — «Людина, тварина і чеснота» Л. Піранделло;
• 1994 — «Натуральне господарство в Шамбалі» О. Шипенко;
• 1995 — «Каплиця» І. О. Буніна — А. де Мюссе;
• 1996 — «Жінка в пісках» К. Аюе;
• 1997 — «Живий труп» Л. Толстого;
• 1998 — «Академія сміху» К. Мітані;
• 1998 — «Церемонії зорі» К. Фуентеса;
• 1999 — «Подія, яку ніхто не помітив» О. Володіна;
• 2000 — «Лоренцаччо» А. Мюссе.

Московський художній театр

• 2006 — «Живи і пам'ятай» Валентина Распутіна;
• 2007 — «Дванадцять картин з життя художника» Юрія Купера;
• 2010 — «Моя дорога Матильда» І. Горовиця.

Воронезький драматичний театр

• 2010 — «Арешт» Ж. Ануя;
• 2011 — «Ріка Потудань» А. Платонова;
• 2012 — «Приручення норовливої» А. Застирця за В. Шекспіром;
• 2012 — «Міст короля Людовика Святого» Т. Уайлдера;
• 2012 — «Чайка» А. Чехова.

Інші театри

• 1994 — «Чорт» Ф. Мольнара (Александринський театр);
• 1998 — «На дні» М. Горького («Токіо гейцзюсудза», Японія);
• 2005 — «Болеро» Павла Когоута (Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова);
• 2007 — «Night and Day» Біляни Срблянович (Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленсовєта);
• 2007 — «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна (Владимирський драматичний театр);
• 2009 — «Отелло» Джузеппе Верді (Пермський театр опери і балету);
• 2014 — «Євгеній Онєгін» Чайковського (Самарський театр опери та балету)^[2].

Відзнаки

• Лауреат всеросійської театральної премії «Золота маска» 1997 року (кращий режисер, спектакль «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе);
• У 1999 році отримав вищу нагороду фестивалю «Балтійський дім» за виставу «Академія сміху» Кокі Мітані;
• Заслужений діяч мистецтв Росії з 1999 року^[3];
• Лауреат премії міжнародного фестивалю «Золотий витязь» в номінації «Театр малих форм» (2008);
• Лауреат обласних театральних премій:
  • «Підсумки сезону 2010—2011»;
  • «Підсумки сезону 2014—2015»;
  • «Браво 2015—2016»;
  • «Браво 2016—2017»;
• У 2016 році нагороджений Золотою медаллю Станіславського за заслуги в галузі театрального мистецтва. Нагороду вручив Олег Павлович Табаков;
• Лауреат премії «Лідер року» в номінації «Культура» (2017);
• Лауреат премії Центрального федерального округа в номінації «Театральне мистецтво» за створення вистави «Вишневий сад» (2019)^[1].