Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вескляров Петро Юхимович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Петро́ Юхи́мович Вескляро́в (9 червня 1911, Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 5 січня 1994, Київ) — український актор та телеведучий. Заслужений артист Української РСР (1973). Більш відомий під творчим псевдонімом «Дід Панас».
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 9 червня 1911[1] року в місті Тальне, що на Черкащині.
Прізвище Петра Юхимовича зазнало змін під час війни з нацизмом: від єврейського Векслер до Вескляров. Це сталося під час перебування в нацистському фільтраційному таборі, щоб приховати єврейське походження[2].
Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до Луцька, у Волинський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Там зіграв чимало ролей: Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», «Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся у приблизно 50 фільмах. Проте найбільше запам'ятався малечі та старшому глядачеві як казкар Дідусь Панас. Українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію УТ листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки, неодноразово звинувачувався у націоналізмі.
Петро Юхимович помер 5 січня 1994 році, прах похований у колумбарії Байкового цвинтаря міста Києва.
Remove ads
Хронологія
1932—1940 — актор Черкаського робітничо-селянського театру, начальник та художній керівник клубу на станції Гребінка.
1941 — призваний у військовий театр Південно-Західного фронту, потрапив у полон, але втік. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток. 1946 року був скерований до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де працював до 1959-го.
У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, де народився його син Богдан.[3]
1959—1982 — на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
З 1962 р. у ролі діда Панаса розповідав на Українському радіо «вечірню казку» для дітей (перед тим Вескляров працював у цій ролі на підміні іншого актора, якого згодом замінив цілком).[3]
1964—1986 — у ролі діда Панаса вів на Українському телебаченні програму «На добраніч, діти».
Remove ads
Вшанування пам'яті
Похований у колумбарії Байкового кладовища. Вдова виїхала до США, перед тим передавши кіноплівки із записами «діда Панаса» братам Капрановим[3].
У 2019 році на приміщенні тальнівської школи, на місці якої стояв будинок, де народився Петро Вескляров, встановлено пам'ятну дошку.
У 2022 році у Тальному на Черкащині вулиця Крилова стала вулицею Весклярова.
Ролі в театрі
- Микола Задорожний («Украдене щастя» Івана Франка).
- Командор («Камінний господар» Лесі Українки).
- Городничий («Ревізор» Миколи Гоголя).
- Монтанеллі («Овід» Етель Л. Войнич).
Цікаві факти
 | Цей розділ містить ненормативну лексику. Його вміст може здатися деяким читачам образливим чи непристойним. |
Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти», яка йшла у прямому ефірі, дід Панас завершив програму такою реплікою: «Отака хуйня, малята…» Речових доказів про те, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж свідків є суперечливими. Наприклад, колишній колега Весклярова з телебачення журналіст Володимир Заманський цей факт заперечував[2], а диктор УТ Світлана Білоножко — підтверджує, але вже після ефіру, хоча сама особисто свідком цього не була[3].
Письменник Тимур Литовченко, використавши образ «Діда Панаса», 1999 року створив казковий цикл-пенталогію «Політичні казки Діда Панаса»[4][5], а в 2020 році — ще один цикл казок під назвою «Новітні казки Діда Панаса», який виходить в розділі «Притчі»[6] на інтернет-ресурсі «Лінія оборони»[7].
Remove ads
Фільмографія
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads