Петрушевич Роман Омелянович

Роман Омелянович Петрушевич (15 червня^[1] 1872 — після весни 1940) — український громадський, державний діяч, за фахом — військовик.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петрушевич.

Петрушевич Роман Омелянович
Народився	1872  Буськ, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	1940
Батько	Петрушевич Омелян Михайлович
Брати, сестри	Петрушевич Євген Омелянович і Петрушевич Степан

Життєпис

Наймолодший син о. Петрушевича Омеляна, молодший брат президента ЗУНР Євгена Петрушевича.

Навчався військової справи, закінчив правничі студії. Член Українського Громадського комітету в Кам'янці-Бузькій (також о. Микола Цегельський, І. Вертипорох та інші); роззброїли вояків старшинської школи у місті після Листопадового чину у Львові, ^[2] що сприяло встановленню влади Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Бузькій та в повіті

. Був повітовим комісаром Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Бузькій, ініціював створення різноманітних українських товариств, долучився до побудови у місті «Народного дому».

Зазнавав переслідувань з боку польської, більшовицької влад. 9 квітня 1940 року був заарештований енкаведистами. За вироком суду висланий на 5 років у Краснодарський край . Мотив - "за боротьбу проти революційного руху"..

 Подальша його доля невідома.

Родина

Дружина, сини Юрій, Степан були вивезені до Казахстану. Юрій вижив, 1941 року емігрував на захід.